Я дамі співчуваю, в мене син, теж переживала б.
Але пригадується одна Іванова.
Цю Іванову син поставив перед фактом — ось Марина, і ми розписалися. В анамнезі у Іванівської родні доктор наук, два кандидати, хореограф, головний інженер, літературний критик, провідний кардіолог і так далі. А тут дівчина сумнівного походження і безсумнівно поганого виховання, батько в нетях, мати телятница (телятница!), освіта «маляр-штукатур», ні шкіри ні пики. Відчуття, що доля прицелилась, плюнула і потрапила.
Малярша, правда, вела себе пристойно, не видно її і не чути, так, прошуршит що у коридорі. Почекай, говорила Іванової подруга Аріна, ще обживеться, ще наплачешся.
Восени син відбув у відрядження в Штати.
Як уявлю, що в квартирі це опудало шморгає туди-сюди, хоч додому не йди, Іванова говорила подрузі Аріні.
До Нового року син повернувся, а в березні оголосив: по-перше, в Штатах йому запропонували контракт, по-друге, там же він зустрів Ніколь, по-третє, в четвер їх з маляршей розведуть, а в п’ятницю він летить, ти, мати, не хвилюйся, буду дзвонити.
Поплакала, проводила, помахала рукою.
Малярша збирала свої манатки: дорожня сумка і пакет з супермаркету — все багатство.
І вигляд як у побитої дворняги.
Іванова пересилила себе і запитала: є куди йти?
Малярша прошелестіла: у гуртожитку через місяць ліжко звільниться, а поки мене дівчинки в свою кімнату пустять, на розкладачку.
Іванова подивилася-подивилася і сказала: через місяць і з’їдеш, распаковывайся.
І назвала себе ідіоткою.
Що і підтвердила подруга Орися.
Вранці малярша тікала малярить-штукатурити, поверталася пізно, ледве жива, сіра від втоми.
Намагалася сунути гроші за постій, гордо заявивши, що достатньо заробляє.
Так прожили три тижні, і тут Іванову скрутило, раптово і всерйоз, півтора місяця в лікарні, ледве дісталася.
Син дзвонив кілька разів, говорив: ти, мати, тримайся, я тобі наше з Ніколь фото скинув — я, Ніколь і Ніагара.
Так собі Ніколь, нічого особливого, варто було.
Подруга Аріна відвідувала, нечасто, сім’я, турботи, піди виберися.
Малярша варила бульйони, морси, готувала курячі котлети на пару, вмовляла проковтнути ще ложечку.
Підозріло мені це самаритянство, говорила подруга Аріна, впевнена, що вона там не прописалася чи? півквартири не винесла? котлетку їсти будеш? ні? точно не хочеш? а то я прямо з роботи, голодна.
Іванову виписали, малярша відвезла додому, допомогла піднятися на поверх, сама не зайшла, колись, відпросилася ненадовго.
Чистота, ні пилинки, Іванова прошаркала на кухню, на столі записка.
«Світлана Павлівна, спасибі. Обід в холодильнику. Выздоравливайте. М».
Перевірила заначки, все на місці.
Заглянула в кімнату сина, як і не було ніякої малярши.
Через тиждень Іванова пройшла по довгому гулкому коридору, постукала.
Три ліжка, стіл, під стіл засунута розкладачка.
Сказала: ось коли збудуєш собі квартиру, тоді і з’їдеш, давай збирайся і швидше, таксі чекає, лічильник цокає.
У вересні поїхали купувати осіннє пальто, соромно дивитися, в чому дівчинка ходить, і чоботи потрібні пристойні, в торговому центрі натрапили на подругу Аріну.
Подруга сказала Аріна: хороший прислугу вдень з вогнем не знайдеш, я-то знаю, а в тебе ще й задарма, спритно ти, Іванова, влаштувалася!
Це у тебе прислуга, а у мене невістка, підемо, Мариш, нам ще сумку шукати, і штани подивимося, і я собі шалик хотіла підібрати.
Іванова каже, на перший внесок сама назбирала, ні копійки у мене не взяла, будинок ось-ось здадуть, шукаю гарні шпалери, їй ніколи, працює з ранку до ночі, нещодавно ледве злізлася, я відвернулася чаю налити, дивлюся — спить сидячи.
Іванова каже, я вже змучилася, все думаю, молода, красива, господарська та ще з квартирою, Мариша — дівчинка недурна, але і розумним дурять голову, не повіриш, спати не можу, переживаю, щоб не попалася на гачок якого-небудь пустозвону або мерзотникові, кому-небудь не нашого кола.
Автор drevo_z
