Малакка – невеликий і дуже затишний малайзійський містечко, розташоване на північному березі Малаккської протоки.
Дивитись всі фото в галереї
Головна домінанта набережній Малакки – дуже красива мечеть Селат Мелака, розташована прямо на березі протоки.
Обходимо мечеть і опиняємося на видатної в море невеликому майданчику, звідки чудово видно наш лайнер, що стоїть на рейді, і безліч навколишніх островів.
Багато островів, які видно на фотографії, – штучні, зведені за голландською технологією. Таким же чином були відвойовані у моря і деякі сусідні міські квартали і набережні. А великий штучний острів в лівій частині кадру, за твердженням місцевих, здалеку схожий на лежачу жінку.
Круїзний лайнер стоїть у Малацці півдня – саме містечко дуже невеликий і компактний, тому можна встигнути подивитися і околиці. Перша зупинка автобуса – у звичайній малайзійської селі. Великі городи й угіддя з грядками і фруктовими садами, худобу і кури, походжав по галявинах, сільські собаки і кішки, діловито гуляють по вулицях, господиня, развешивающая білизну на вулиці, свердлильний верстат в сарайчику – не вистачає тільки ностальгічного «Запорожця» біля воріт так трактора «Білорусь» в поле.:)
Якісь плоди на деревах…
Квіти по сусідству…
«Горох»…
Сільський будиночок – сушитися білизну: все як і годиться…
То річка, то штучний канал, що омиває сади і плантації…
Трохи фруктово-ягідної тематики…
Зовсім зелені бананчики – тільки-тільки квіти відцвіли!
А ці вже побільше – в принципі, цілком можна зривати, загортати в газетку і класти дозрівати на кухонний буфет. Адже робили ми так колись давним-давно… 🙂
У дворі походжає господиня…
На деякі плоди надіті пакети – наш екскурсовод дуже докладно розповідав про місцеве сільському господарстві, детально пояснюючи, що де росте і що вирощується, але я, якщо чесно, не запам’ятав. 🙂
Котофото. :))
Наступна зупинка в малайзійської провінції – пальмова плантація, що представляє з себе величезну штучно посаджену гай пальми, з плодів яких вичавлюють масло.
І, нарешті, остання «сільська» зупинка – на плантації, де видобувають і виробляють гуму з соку дерев.
Отже, “гумова плантація”. Подивимося, як з соку дерев добувають гуму. Зрозуміло, це не промисловий, а швидше – споконвічно історичний метод, однак, від цього його інтерес і цінність анітрохи не зменшуються. Ось гай дерев, сік яких являє собою природний латекс.
За допомогою спеціального ножа робимо надріз на корі…
“Гумовий” сік починає стікати по стовбуру у завчасно підвішений горщик…
З кількох десятків горщиків природний латекс збирається і наливають у великий піддон, де сік повинен відстоятися досить тривалий час.
По закінченні відстоювання сік представляє із себе вже не сік, а якусь щільну і дуже міцну гумову масу.
Залишається тільки пропустити її через прес, щоб віджати воду…
Перед вами – готовий шматок гуми самого вищої якості, з якого вийдуть першокласні калоші. Жовтувато-коричневий шматок, розташований лівіше, пару днів досыхал на сонці, остаточно дійшовши таким чином до потрібної кондиції.
Ось так і починалося колись давно виробництво гуми.
Повертаємося в місто. Малакка – дуже давнє поселення, історія якого почалася ще в XIII столітті. Ми зупинилися на так званої Голландської площі, центрі колоніальної Малакки і одного з найкрасивіших місць нинішнього міста. Тут розташовані діюча протестантська церква Христа (споруди 1753 року), ратуша (1641-1660 р.), є найстарішим голландським будівлею в Азії; музей історії та етнографії, а також годинникова вежа. Посеред площі б’є фонтан оточений квітами. Голландська площа Малакки – дуже гарне місце!
По вулицях Малакки можна покататися на ось такий ультрамодного рикші з магнітолою…
До Голландської площі прилягають голландські ж канали…
Залишки колоніальних фортифікацій…
Піднімаємося на пагорб, де знаходяться руїни старовинної церкви святого Павла, побудованої дивом вижили в морі португальським капітаном Дуэрте Коельо ще в 1521 році.
З пагорба відкривається приголомшлива панорама міста. В центрі кадру – величезний маяк, який вказує судам шлях по Малакській протоці.
