Роберт Ф. Кеннеді-молодший, нинішній міністр охорони здоров’я, публічно підтримав нову угоду президента Трампа з фармацевтичними гігантами Novo Nordisk і Eli Lilly щодо зниження цін і розширення покриття Medicare/Medicaid на препарати для схуднення. Цей крок є значним зрушенням, враховуючи попередній скептицизм Кеннеді щодо цих ліків і фармацевтичної промисловості.
Угода, яка знижує ціни на ліки, одночасно підвищуючи доступність, здається суперечить попередній риториці Кеннеді. Буквально рік тому він критикував Novo Nordisk за отримання прибутку від американської «наркоманії». Однак узгодження з порядком денним Трампа, здається, має перевагу, навіть якщо це означає компроміс із раніше займаними позиціями.
Зараз Кеннеді пропонує ліки як частину своєї ширшої «кампанії здоров’я», наголошуючи, що вони не є окремим рішенням. Він стверджує, що дієтичні рекомендації та ініціативи щодо фізичної підготовки залишаються центральними для боротьби з хронічними захворюваннями. Його позиція прагматична: підтримка політики президента, одночасно підтверджуючи його довгострокове бачення.
Ця зміна помітна, враховуючи попередню критику Кеннеді препаратів GLP-1, таких як Ozempic. У 2024 році він відкинув їх як такі, що поступаються здоровому харчуванню, але тепер рекламує їх як інструмент у рамках ширшої стратегії здоров’я. Ця зміна підкреслює політичну реальність його позиції: лояльність до адміністрації переважує ідеологічну послідовність.
Фінансові наслідки угоди значні. За оцінками Бюджетного управління Конгресу, розширення охоплення Medicare може збільшити федеральні витрати на 35 мільярдів доларів протягом дев’яти років. Угода знижує вартість для деяких людей: Zepbound буде доступний за 449 доларів на місяць для платників готівкою, а бенефіціари Medicare/Medicaid платитимуть комісію в 50 доларів.
Незважаючи на фінансові міркування, деякі члени руху Кеннеді «Зробимо Америку знову здоровою» (MAHA) залишаються скептичними. Вані Харі (Food Babe) виступає проти нормалізації довічних ін’єкцій, а Алекс Кларк (Culture Apothecary) ставить під сумнів залежність від фармацевтичних розчинів.
Ця внутрішня напруга підкреслює виклик, з яким стикається Кеннеді: збалансувати скептицизм його руху щодо великої фармацевтичної компанії з політичним планом президента. Деякі прихильники MAHA віддають перевагу дешевшим, складним версіям препаратів, тоді як інші виступають за мікродозування, щоб мінімізувати побічні ефекти.
Ситуація свідчить про ширшу політичну динаміку. Позиція Кеннеді обмежена лояльністю до Трампа, навіть якщо його рух ставить під сумнів залежність від фармацевтичних рішень. Угода є прагматичним компромісом: підтримка політики президента при збереженні критичної позиції щодо галузі.
Зрештою, зміна Кеннеді відображає політичну реальність його ролі. Він ходить по канату між скептицизмом свого руху та порядком денним президента, віддаючи перевагу узгодженості над послідовністю. Угода підкреслює прагматичний компроміс: підтримка адміністрації при збереженні критичної позиції щодо фармацевтичної промисловості.
