Дослідники виявили, що одностатева сексуальна поведінка у приматів може служити еволюційним цілям: зміцнювати соціальні зв’язки, особливо в складних умовах. Дослідження, опубліковане в журналі Nature Ecology & Evolution, припускає, що ця поведінка не є відхиленням, а широко поширеною адаптацією, яка спостерігається у 59 видів приматів, включаючи шимпанзе, макак і горил.
Еволюційне коріння та фактори середовища
Дослідження проаналізувало поведінку приматів різних видів, знайшовши кореляції між одностатевими взаємодіями та екологічними стресовими факторами, такими як дефіцит ресурсів і ризик хижацтва. Це свідчить про те, що ця поведінка або еволюціонувала глибоко в лінії приматів, або виникала незалежно кілька разів як механізм соціальної згуртованості.
Дослідники виявили, що така поведінка була більш поширеною у довгоживучих видів з вираженими відмінностями в розмірі самців і самок — риси, пов’язані з більшими, більш конкурентними соціальними групами. Така поведінка також частіше спостерігається у видів зі складною соціальною структурою.
«Одностатева поведінка, здається, є поведінкою зв’язків, щоб зміцнити зв’язки, зменшити напругу та агресію, а також дозволити будь-якому виду та його особливому середовищу та суспільству впоратися з викликами, з якими вони стикаються», — пояснює професор Вінсент Саволайн з Імперського коледжу Лондона.
Наслідки для людської поведінки
Хоча дослідники застерігають від прямої передачі людям, дослідження викликає питання про те, як подібні фактори можуть впливати на нашу власну поведінку. Дослідницька група зазначила, що сучасне людське суспільство може представляти інші стресори, такі як проблеми з психічним здоров’ям, які також можуть бути пов’язані з проявом сексуальної гнучкості.
Наукова дискусія
Експерти в цій галузі погоджуються, що дослідження підтверджує думку про те, що одностатева поведінка є поширеною та адаптивною у приматів. Професор Занна Клей з Даремського університету наголошує, що така поведінка не є нетиповою, а є фундаментальною частиною соціального життя приматів, включаючи людей. Однак інші вчені, такі як Джош Дейвіс з Музею природознавства, застерігають від спрощених порівнянь між поведінкою тварин і людей, зазначаючи, що людська складність робить такі екстраполяції спірними.
Отримані дані підкреслюють важливість урахування екологічних і соціальних факторів при вивченні еволюції статевої поведінки приматів. Це дослідження пропонує новий погляд на адаптивні функції одностатевих взаємодій, припускаючи, що це стратегія подолання стресу, а не аномалія.
