Брюссель без пісяючого хлопчика

337

Так, я знаю, що сам дурень, пройшов повз головного символу міста в парі кроків. Але зате замість хлопчика буде писающая собачка (точніше пес, судячи з пози). А також штаб-квартира НАТО. А що ще в Брюсселі робити?

У Брюсселі у мене склалося дивне відчуття – це великий мегаполіс центральної Європи, а я в ньому ще не був? Повинен був побувати. Благо їздив близько зі всіх сторін.

Багатьом не подобається Брюссель – галасливий, брудний, небезпечний, мало дивитися. А мене, ось, своєю самобутністю Брюссель зачепив.

Королівський палац.

Брюссель – єдине двомовне місто двомовної країни. Ніде більше ви не побачите дублювання всіх написів на двох мовах. Втім, більшість говорить по-французьки.

Всі офіційні оголосили тут французькою та голландською.

Втім, ось приватні об’яви вже чисто французькою. Пошук співробітників: 1 булочник, 4 продавця, 3 стажиста на вихідні і т. д. Всім крім булочника обов’язково знати мови 3.

Проходив повз королівського паркового театру. Як справжній російський інтелігент вирішив сходити на виставу.

За Стравінському, “Петрушка” і “Жар-Птиця”.

І коштує сущі копійки всього – 5,5 євро. Ну як не відвідати таке. Тим більше, що ввечері вписок була тільки після 11 доступна.

Взагалі, по театрам в інших країнах ходити цікаво, хоч я і не театрал. Були так в Донецьку в драмтеатрі (але там зовсім жахливо грають). А тут ось бельгійський театр можна подивитися.

Спектакль був пантомімою, але в “Петрушці” на табло відображали текст сюжету. Найкраще, т. к. на такому рівні французька я нормально розумів. Друга частина про “Жар-Птицю” була вже чистої пантомімою, ще і затягнутою. Тому мене менше зачепила.

Але, загалом, цікавий досвід і хороша гра акторів. Ходіть в театри, панове!

З центру з оглядового майданчика можна побачити символ Брюсселя – Атомимум. Про нього – трохи нижче.

Сталінградський проспект є, це правильно.

Стьоб над популярною в Європі хіппо-культурою.

Та сама Гейропа, якою нас так люблять лякати. Брюссель тут попереду планети всієї, але, звичайно, після свого північного сусіда.

Цілий ЛГБТ-куточок в самому центрі міста!

І все в графіті навколо на кілька кварталів.

Центральна площа міста – Велика (Grand Place). Офігенно красива.

Оточена з 4-х сторін шедевральними будівлями з тисячами деталей. Кожен будинок на площі можна розглядати по 10-20 хвилин.

Добре, хоч, що повз цієї площі не пройшов :))

Але, втім, умопомрачительность забудови на Великій площі відразу ж сходить нанівець за її межами. Відразу по виходу з площі будинку стають цілком собі пересічними.
А так місто Брюссель за межами центру часто страшний і трэшов. Бігають пацюки. Намагався врятувати її від забіг на дорогу.

Вокзал Брюсселя-Норд. На підході тусувалися такі пики, що я відчув себе трохи поблизу вищи-31 в Буенос-Айресі..

Відразу за Північним вокзалом раптово виявився квартал червоних ліхтарів. На відміну від амстердамського, де прохідний двір з роззяв і гулящих, цей абсолютно безлюдний. Порожні стрьомні вулички, з окремих вікон ллється рожеве світло. Йдеш, і раптом чуєш стукіт збоку від себе зі сторони будинку. Це палка красуня тебе зазиває в обійми платного кохання.. Я в цей квартал взагалі потрапив випадково – йшов якраз від вокзалу до вищезазначеного театру по найкоротшому згідно мапс.мо шляху. Ну куди прийшов, туди прийшов.

Наступного ранку пішов дивитися на лігво наших давніх ворогів. Благо вписок була в пішій доступності від нього. Штаб-квартира НАТО.

До речі, чому квартира, ніколи не розумів? Невже така величезна міжнародна військова організація уміщається в одній квартирі? Видно що немає – величезна територія в кілька десятків гектарів, обгороджена подвійним парканом, колючкою і т. д. Екскурсій сюди, на відміну, від Європарламенту, не проводять. Та й незатишно дуже ходити тут – постійне відчуття що зараз бельгійське КДБ приїде за тобою. Втім, не скажеш що це прямо головний центр найсильнішого блоку планети, в інших країнах звичайні військові частини куди сильніше обгороджені. Тобто особливо вони не бояться, значить впевнені в собі.

Сидять такі тьоті і дяді в цьому скляному будинку, придумують у своїх кабінетах всякі підступи Россиюшке. Як би ще сильніше їй нашкодити.

Ще один важливий орган, де теж всякі ключові рішення приймаються – Єврокомісія. Мені тут в коментах написали, що це навіть більш важливий елемент, що Європарламент.

Тріумфальна Арка.

Трамвайний портал в підземелля у районі ТПУ Монтгомері.

До речі, сам пересадочний вузол Montgomery вкрай цікавий. Трамвай тут спускається на рівень турнікетів метро, і дуже легко пересісти з одного транспорту на інший. Коли вже у нас так будуть будувати?

Хотів відвідати трамвайний музей, але, на жаль, він тільки по певних днях і в певні години відкритий. Дарма їздив тільки.

Навіщо тоді зупинку так називаєте, тільки збиваєте людей з пантелику?
До речі, зверніть увагу на забарвлення покажчика. Ви вже здогадалися, що РЖД викупило брюссельський трамвай?

Ну гаразд, хоч ще один привід себе в околицях Villa-31 відчути. Пам’ятник Хосе де Сан-Мартіна, визволителю Аргентини, Чилі, Перу та інших південноамериканських країн.

Ну і, наостанок, символ міста – молекула. Або Атоміум. Всі знають про Ейфелеву вежу – символ Парижа, а про Атомимум знають, в основному, лише ті, хто доїхав до Брюсселя. Хоча мета у обох залізяк була одна – відкривати всесвітню виставку. Атомимум був зведений в 1958 році, сконструйований як атоми кристалічної решітки металу. По мені – цілком цікава штука.

Можна зайти всередину і помилуватися на Брюссель з висоти. Користуйтеся, на Ейфелевій вежі вас затопчуть.

Всередині можна, ясна річ, утамувати відчуття голоду у вишуканому ресторані, а також почуття прекрасного – міні-виставка сучасного мистецтва і стенди з історією вежі. Невже раніше ось таке у бельгійській столиці було?

На виході тобі намагаються в кращих азіатських традиціях продати твоє фото з клоуном, зроблене в момент входу в башту.

Ось такий місто Брюссель. Ще там цікава система трамваїв і метро. Але, на жаль, часу на вивчення всього цього було вкрай мало.