Як майбутнього оперного співака не взяли в хор, про його падіння на сцені під час дебюту і про прохання до влади влаштовувати обшуки у зручний для нього час
Це був я!
Шаляпін почав свою артистичну кар’єру з того, що п’ятнадцятирічним юнаком звернувся до дирекції казанського театру з проханням прослухати його і прийняти в хор. Але через мутації голосу він заспівав на прослуховуванні надзвичайно погано. Замість Шаляпіна в хористи взяли якогось довготелесого дев’ятнадцятирічного хлопця, з жахливим «окающим» говіркою.
Своє перше фіаско Шаляпін запам’ятав на все життя, а довготелесого конкурента надовго зненавидів. Багато років потому в Нижньому Новгороді Шаляпін познайомився з Максимом Горьким і між іншим розповів про свою першу співочої невдачі.
Гіркий розсміявся:
— Дорогий Феденька, так це ж був я! Мене, правда, скоро вигнали з хору, бо голоси у мене взагалі не було ніякого.
Дебют
Дебют Шаляпіна на оперній сцені був дуже запам’ятовується. Шаляпін в той час був головним статистом в театрі. Йому доручили безсловесну роль кардинала, який повинен був урочисто пройти через всю сцену в супроводі почту. Перед першим у житті виходом на сцену Шаляпін так хвилювався, що у нього тремтіли ноги і руки. Він довго пояснював недолугим молодшим статистам їх обов’язки, потай передчуваючи, як ахне зал від їх величної ходи.
— Ідіть за мною, і робіть все так само, як я! — наказав він свиті і вийшов на сцену.
Але ледь зробивши крок, Шаляпін в хвилюванні наступив на край своїй довгій червоній мантії і звалився прямо на підлогу! Супроводжувала кардинала свита вирішила, що так і треба, і теж впала! Головний статист героїчно намагався встати на ноги, виплутатися з широкою мантії — марно. Борсаючись у кардинальском вбранні, він так і проповз рачки через всю сцену! А за ним, також конвульсивно подрагивая, повзла свита…
Публіка реготала до кольок. Ледь Федір Іванович опинився за лаштунками, його схопив оскаженілий режисер і спустив зі сходів, давши майбутнього прикраси російської сцени доброго стусана під зад.
Не забудь взяти мене з собою!
У Шаляпіна був секретар і помічник Петро, який оберігав співака від настирливих журналістів і театральних критиків.
Під час однієї з поїздок по Європі до співака в готель прийшов відомий музичний критик. Його зустрів секретар.
— Федір Іванович зараз зайнятий, — сказав він. — На всі ваші запитання готовий відповісти я.
— Які плани маестро Шаляпіна на найближче майбутнє? — поцікавився музичний критик.
— Ми їдемо в Мілан, де будемо співати в «Ла Скала», потім дамо в Лондоні концерт на честь англійського короля, потім поїдемо в Париж…
— Все правильно, Петро, — загримів з сусідньої кімнати голос Шаляпіна. — Тільки не забудь взяти мене з собою!
Туга
Одного разу Шаляпін вийшов на оперну сцену. Оркестр видав вступ, але… великий бас мовчав. Розгублений диригент повторив вступ ще раз. Шаляпін, так і не відкривши рота, сумно обвів очима зал, скрушно похитав головою і… пішов.
У вбиральню до нього влетів схвильований власник опери:
— Федір Іванович, голубчику! Не губи! У залі аншлаг…. Ти ж мене без ножа ріжеш!..
Співак спідлоба глянув на нього й мовив:
— Не можу сьогодні, розумієш. Туга, брат…
І байдуже додав:
— Збитки запиши на мій рахунок…
Пора валити
Одного разу в пору революції Шаляпін прийшов до свого друга художника Коровіна і відразу поскаржився:
— Чорт знає що таке! Мене зобов’язали виступити сьогодні перед кінними матросами. Скажи мені, заради Бога, що таке кінні матроси?
— Не знаю, що таке кінні матроси, — похмуро відповів Коровін, — але валити звідси треба…
Я не проти обшуків, але…
Під час революції будинок Шаляпіна часто піддавався нічних обшуків. Шукали «буржуйські цінності»: діаманти і золото, але не гребували і срібними ложками та виделками.
Після одного з таких нічних нальотів Шаляпін поскаржився Зинов’єву:
— Я розумію — революція… І, власне, я не проти обшуків, але не можна обшукувати мене у зручний для мене час, з восьми до дев’ятнадцяти, наприклад?
Співак Федір Шаляпін з дружиною Іоною Торнагі
Ха-ха!
Одного разу до Шаляпіну з’явився співак-аматор і досить безцеремонно попросив:
— Федір Іванович, мені в оренду необхідний ваш костюм, в якому ви співали Мефістофеля. Не турбуйтеся, я вам заплачу!
Шаляпін став у театральну позу, набрав у легені повітря і проспівав:
— Блосі каптан?! Ха-ха-ха-ха!..
Не переспівав
Одного разу у Великому театрі йшла опера «Дон Карлос». Партію короля Філіпа співав Шаляпін, великого інквізитора — Василь Петров.
Треба сказати, що Петров схилявся перед генієм Шаляпіна, а Шаляпін, в свою чергу, високо цінував голос і талант Петрова.
Перед початком третього дії Петров сказав Шаляпіну:
— А я тебе сьогодні перепою, Федько!
— Ні, Вася, не перепоешь! — відповів Шаляпін.
— Перепою!
— Ні, не перепоешь!
Розпочався акт.
Петров, який володів могутнім голосом, завершив фразу громоподібним раскатом, який заглушив оркестр і заповнив весь театр — від партеру до гальорки.
В якісь долі секунди Шаляпін зрозумів, що це перекрити вже не можна. І на слова великого інквізитора король Філіп несподівано відповів… пошепки. Він прошепотів свою репліку в абсолютній тиші, і від цих слів, геніально вимовлених Шаляпіним, в залі буквально повіяло зловісним холодом.
Успіх був повний, і овація тривала кілька хвилин.
Коли закрився завісу, Шаляпін жартівливо підморгнув Петрову:
— Ось так-то! А ти кричиш на всю горлянку!..
Справжнє мистецтво
Серед артистів розгорілася суперечка про те, що таке мистецтво. Шаляпін, послухавши, непомітно пішов в іншу кімнату. Потім раптово відчинив двері, став на порозі смертельно блідий, з скуйовдженим волоссям, тремтячими губами, з повними жаху очима й закричав:
— Пожежа!
Піднялася паніка, крики… Але Шаляпін раптом розсміявся:
— Тепер вам зрозуміло, що таке мистецтво?..
Дякую
