З кожним роком все більш актуальним стає питання про реформування освіти. Багато людей вважають, що сучасні школи не відповідають нинішнім реаліям і їх потрібно кардинально змінити, як і весь підхід до освіти. Однак запропонувати щось нове здатні одиниці.
Відомий культуролог, музикант і педагог Михайло Казінік має досить цікаву позицію з цього приводу. Він абсолютно переконаний, що сучасна школа швидше завдає шкоди дитині, ніж допомагає йому отримати знання. Крім того, у чоловіка є і цілком дієва альтернатива, але про все по порядку.
” Школу треба міняти, тому що зараз вона породжує дичайшими неосвіченість
Це просто жах, і він з кожним роком все жахливіше і жахливіше, вибачте за тавтологію. Ми забираємо у дітей десять років у найкращі роки їх життя. А що отримуємо на виході? Шанувальників Стаса Михайлова і Леді Гаги. Адже ці діти десять років вчили поезію Пушкіна, Тютчева, вчили Моцарта, співали в хорі, вивчали великі творіння, які інколи і дорослі не розуміють. Вчили велику літературу і музику, доводили теореми, вивчали логічне мислення. Але після цього всього у світ виходить людина, яка не може зв’язати й п’яти звуків, у якого не стикуються права і ліва частини мозку, у якого мова насичена словами, які жоден педагог у школі не викладав.
Школа не відповідає вимогам соціуму. Єдиний порятунок — інша школа, школа майбутнього. Кожен предмет повинен викладатися укупі з іншими предметами. Немає відірваних один від одного предметів, що є панорамна картина світу. Вона і дає нам як нобелівських лауреатів, так і просто нормальних людей з нормальним мисленням. Ідеальна школа — це створення панорамного бачення, відтворення мислення у всій асоціативного зв’язку. В моїй школі «Сім ключів» усі уроки комплексно-хвильові, вони пов’язані єдиним поняттям, явищем, річчю, предметом. Урок може тривати день, ведуть його всі вчителі, причетні з цим явищем.”(с)
За словами Михайла, раніше освіту було більш фундаментальним, але вже тоді це було по большшей частини тратою часу. Занадто багато було вивчено непотрібної інформації, яка нікому не знадобилася в життя.
«Я дізнаюся у людей про їх оцінку з історії. Відповідають: “П’ятірка”. Тоді я питаю: “Що таке обгородження?” Згадує тільки вчитель історії. Я не зовсім розумію, навіщо у мене був урок про “обгородження”. Навіщо все це було потрібно, коли ніхто ніколи не пам’ятає ні про які обгородження?» — наводить приклад Казінік.
Раніше вчителі були єдиним джерелом інформації, а сьогодні вони не витримують ніякої конкуренції з Інтернетом. Навіть найкращий викладач не знає і мільйонної частки тієї інформації, яку можна відшукати в Мережі.
«Будь-яка нормальна дитина набере ключове слово і отримає десять мільйонів одиниць інформації, а бідний вчитель географії, як і раніше задає прочитати сторінку 117 і переказати її. Абсурд очевидний», — доводить Михайло.
Нинішні школи породжують неосвіченість, і з кожним роком ситуація стає все гірше. На думку Казініка, діти просто втрачають значний період свого життя, який повинен був стати самим щасливим, адже на то воно і дитинство.
«Ми забираємо у дітей десять років у найкращі роки їх життя. А що отримуємо на виході? Шанувальників Стаса Михайлова і Леді Гаги. Адже ці діти десять років вчили поезію Пушкіна, Тютчева, вчили Моцарта, співали в хорі, вивчали великі творіння, які інколи і дорослі не розуміють», — дивується педагог.
Однак вихід із ситуації є. Михайло Казінік — автор методики комплексно-хвильових уроків. Кожен урок — це не окремий предмет, а сукупність дисциплін, пов’язаних одним об’єктом. Наприклад, яблуко — це і біологія, і історія, і фізика, і навіть література. Таким чином створюється панорамне розуміння світу.
«Навіщо вам вивчати географію Данії — ви знайдете все в Інтернеті, як зберетеся туди. Інша справа — якщо пізнавати її через Андерсена. Мій урок об’єднує його казки з географією, історією Данії, красою Копенгагена, історією кохання Русалоньки. Ось це і є школа», — так виглядає методика Казініка.
Педагог впевнений, що вбивати насильно знання в голову учням марно. Щоб діти засвоювали знання, треба збудити в них інтерес, а саме цим в сучасних школах і не займаються. Також школам не вистачає риторики, мистецтва і культури, саме в них Казінік бачить суть цивілізації.
“Як тільки вчитель приходить на урок і каже: “Великий російський письменник Достоєвський”, увага у дітей послаблюється — краще почитати який-небудь детектив. Думка про те, що Достоєвський — великий, повинна народитися в кінці уроку самих дітей».
Казінік порівнює нинішні школи зі стюардесами, які перед польотом розповідають пасажирам правила безпеки. Зазвичай на них ніхто не звертає уваги, і ще не було історії про пасажира, який би врятувався, бо слухав цю саму стюардесу.
«Забирати у дітей ще і дитинство, щоб повідомляти їм купу інформації, яку вони ніколи не запам’ятають і якої ніколи не скористаються — це зовсім злочинно. Випустити треба не математика або фізика, а людину», — підкреслює просвітитель.
Ми не впевнені до кінця в методиці Михайла Казініка, але в тому, що стосується сучасних шкіл, згодні на 100 %.
Сьогодні там все тримається на окремих вчителів, які здатні прищепити любов до свого предмету, але таких небагато, більшість просто дає необхідний за планом матеріал.
А потім ще дивуються, чому це діти такі дурні.
Дякую
