Вибух, рассоривший СРСР і Ізраїль

1

Бомба вагою з десяток кілограмів вибухнула в радянському консульстві в Тель-Авіві 9 лютого 1953. Через два дні СРСР розірвав і без того непрості дипломатичні відносини з Ізраїлем.
Здається, Радянському Союзу інцидент виявився вельми до речі – на тлі проходив у той час антисемітського «справи лікарів».
Непрості відносини
Дипломатичні відносини СРСР і майбутнього держави Ізраїль почалися в 1947 році, коли радянський уряд підтримав план розділу Палестини. СРСР став першою державою, де-юре визнала Ізраїль. Щоправда, це було зроблено швидше в пику Великобританії в надії на прорадянські настрої в новій країні. Але Ізраїль звернувся в бік Заходу — і план Радянського Союзу провалився.
«Справа лікарів»
Паралельно з цим в самому Союзі розвивалися події, відомі під ім’ям «справи лікарів» або «справи про сіоністську змову МГБ». Лікарів звинувачували в умисному вбивстві пацієнтів — і, звичайно, єврейське походження медиків відігравало свою роль. Саме тоді стало широко відомим вислів «вбивці в білих халатах». Лікарі нібито були шпигунами американської розвідки, точніше, її філії — сіоністської організації «Джойнт». По суті, «справу лікарів» було частиною кампанії по боротьбі з космополітизмом, але якщо раніше «вина євреїв» лише припускалося, то з початком цього процесу політика отримала явну антисемітську забарвлення.
Несподіваний вибух
9 лютого 1953 о 21.45 (за даними, переданим місцевою поліцією) в радянському консульстві (або, як його тоді називали, місії) в Тель-Авіві пролунав вибух. Вибуховий пристрій за одними даними, вагою 30, за іншими — 15 кілограмів, спрацював біля східної стіни особняка на бульварі Ротшильда. У будівлі були вибиті всі шибки і кілька віконних рам. Через годину посланник Павло Єршов викликав швидку допомогу, повідомивши про вибух. Дружині посланника Клавдії осколками скла поранило обличчя. Шоферові посольства вибило зуб і розсікло губу. Але найбільше не пощастило дружині завгоспа посольства — їй розтрощило стопи, а шкіра була поцяткована мармуровою крихтою. Ймовірно, бомба була підкладена під одну з мармурових лавок на території консульства.

Будівля радянської місії після вибуху
Версія розвитку подій з боку Радянського Союзу дещо відрізнялася від тієї, що повідомили ізраїльські поліцейські. Наприклад, глава радянської місії назвав інший час вибуху — 22.35. Звідки взялося розбіжність у 50 хвилин, сказати точно складно — може бути, працівники посольства чекали вказівок з Москви. Пускати всередину ізраїльських поліцейських було заборонено, і лише втручання генерального інспектора поліції дозволило розпочати слідство.
Розрив відносин
10 лютого прем’єр-міністр Ізраїлю Бен-Гуріон виступив в Кнесеті із засудженням тих, хто скоїв ці злочини» і відправив в радянське консульство лист з жалями. В годину ночі, 12 лютого міністр закордонних справ Радянського Союзу Вишинський прийняв у себе посла з Ізраїлю Шмуеля Эльяшива. Аудієнція тривала 7 хвилин — рівно стільки знадобилося Вишинському, щоб зачитати ноту радянського уряду.
Взрыв, рассоривший СССР и Израиль
Радянський посланник Єршов покидає будівлю радянської місії
«9 лютого на території Місії СРСР в Ізраїлі зловмисниками при явному потуранні поліції був проведений вибух бомби. В результаті були важко поранені дружина Посланника К. В. Єршова, дружина співробітника Місії А. П. Сисоєва і співробітник Місії В. Р. Гришин. Вибухом було пошкоджено будівлю Місії СРСР. 10 лютого Президент і Міністерство Закордонних справ Ізраїлю направили Місії СРСР листи, в яких вони приносять вибачення з приводу скоєного злодіяння… Однак у світлі загальновідомих, незаперечних фактів участі представників Ізраїлю в систематичному розпалюванні ненависті і ворожнечі до Радянського Союзу і підбурювання до ворожим проти Радянського Союзу діям, цілком очевидно, що заяви і вибачення Уряду Ізраїлю з приводу терористичного акту 9 лютого є фальшивою грою… Провокаційний характер носять не тільки публікуються у друку правлячих партій Ізраїлю статті, але і виступу в парламенті представників цих партій і членів Уряду Ізраїлю, зокрема, виступ 19 січня ц. р. міністра закордонних справ Шаретта, відкрито подстрекающего до ворожих дій проти Радянського Союзу… Зважаючи на викладене Радянський Уряд відкликає Посла Радянського Союзу і складу Радянської Місії в Ізраїлі і припиняє відносини з Урядом Ізраїлю».
Відповідальних за вибух знайшли набагато пізніше: ними виявилися учасники «Црифинского підпілля», правою організації в Ізраїлі. Вони зізналися, що зібрали бомбу на квартирі в одного з подільників, але спеціально встановили вибуховий пристрій на відстані від будівлі місії, щоб уникнути людських жертв. Свої дії вони пояснювали тим, що були обурені антиеврейскими настроями в СРСР.
Смерть Сталіна і перебудова: відновлення дипвідносин
Розрив дипломатичних відносин і політика, здійснювана Радянським Союзом, серйозно стривожила Ізраїль. Правда, незабаром відносини між країнами були відновлені: після смерті Сталіна, «справу лікарів» було закрито, а «шкідники» звільнені. 10 червня 1967 дипвідносини знову були розірвані, і знову з ініціативи СРСР. Культурних та економічних контактів не було теж. Приводом для цього послужив початок Шестиденної війни.
Лише в кінці 80-х, під час перебудови радянський уряд переглянув свій погляд на близькосхідний конфлікт і держава Ізраїль. У 1987 році в Ізраїль прибула радянська консульська делегація, після чого поступово почали відновлюватися відносини між країнами. Повністю дипломатичні відносини між СРСР і Ізраїлем були відновлені лише у 1991-му — і після розпаду Радянського Союзу вони збереглися і з його правонаступницею Росією.