Софія Аверичева: розвідник і актриса

299

Софія Петрівна Аверичева народилася 10 вересня 1914 року у селищі Великий Невір (Сковородинський район, Амурська область). В сім’ї було 9 дітей, була передостанньою дитиною.

Батько був начальником пошукової експедиції, займався пошуком нових золоторудних родовищ. Мати померла, коли Софія була ще маленька. Виховував її старший брат, з дитинства вміла поводитися зі зброєю. В 4-му класі отримала в школі довідку «відмінник-кулеметник».
В 1928 році в 14 років стала учнем слюсаря, дійшла до слюсаря 6-го розряду. На початку 1930-х років вступила на курси шоферів. Працювала шофером, грала в Театрі робітничої молоді на робочих копальнях, поки не стала актрисою.
Грала в театрах Уфи, Ленінграда, Орла, Ростова Великого. У ростовському театрі грала з відомими артистами, висланими з столичних міст. Навчалася у них акторської майстерності.
У 1938 році 24-річна актриса Софія Аверичева, зазначена на огляді артистичної молоді, була запрошена в трупу Ярославського театру імені Ф. Р. Волкова на роль молодої героїні. Вона стає примою Волковської сцени. У сезоні 1939-1940 рр. Софія грає Луїзу в «Підступність і кохання» Шіллера, Ірину в «Трьох сестрах» Чехова, Лідочку в «Весіллі Кречинського» Сухово-Кобиліна, Машеньку в однойменній п’єсі Афіногенова. У передвоєнні роки ім’я Софії Аверичевой не сходив з афіш.
Софья Аверичева: разведчик и актриса Великая отечественная война
У червні 1941 року вона репетирує роль Ніни в лермонтовському «Маскараді». Початок репетицій збігається з початком Великої Вітчизняної війни.
У вільний час вовківці освоюють гвинтівку і кулемет.
А Софію конспіративно готують для роботи в тилу ворога, в міському підпілля в Ярославлі. Імовірно, ворог міг зайняти місто. На цей випадок готували підпільну групу, явки, конспіративні квартири. Готували бази з зброєю і продовольством.Софія інтенсивно вивчає німецьку мову зі спеціально прикріпленим до неї викладачем.
Гітлерівський бліцкриг захлинувся на підступах до Москви. Відступила загроза від Ярославля, Іванова, Костроми… Необхідність роботи в підпіллі відпала.
Софья Аверичева: разведчик и актриса Великая отечественная война
Але війна тривала.
У Ярославлі формують Ярославську стрілецьку дивізію, яка потім стане 234-ої Ярославської Комуністичної дивізією, а пізніше 234-я стрілецької Ломоносовско-Празької орденів Суворова і Богдана Хмельницького дивізії.
С. Аверичева:
«На фронт мене брати не хотіли. Ще б, прийшла до військкомату такою «фуфырой» – з нафарбованими, видовженими воском віями, зі збитою зачіскою, та ще просилася, щоб воєнком мене раніше інших прийняв, – на репетицію в театр, мовляв, запізнююсь. «А що вам, панночко?» – втомлено запитав він. «На фронт хочу добровольцем». – «Військова спеціальність є?» – «До війни я шофером була». – «Доведеться перевчитися на мотоцикліста». У лічені дні я освоїла мотоцикл…»
14 червня 1942 року молода актриса йде на фронт у складі комуністичної дивізії…
На фото: Софія Аверичева, майор Мінна Мала і подруга Аверичевой – санінструктор роти, медсестра Ганна Тюканова.
Софья Аверичева: разведчик и актриса Великая отечественная война
Витяг з донесення політвідділу 234-ї стрілецької дивізії, датованому липнем 1942 року:
«Характерно відзначити, що з прибулого поповнення жінок, коли командування дивізії стало проводити огляд, із загального побудови. вийшли дві дівчини. Одна назвалася червоноармійцем Аверичевой, друга – Лаврової. Обидві вони заявили, що на фронт прибутку добровільно для проходження служби у розвідроті і ні в які інші підрозділи не підуть. За їх наполегливе прохання командування зарахувало дівчат в дивізійну розвідроти. У першій же операції товариші Аверичева і Лаврова проявили хоробрість і рішучість, стали прикладом у діях розвідників.»
Один фронтовий епізод.
С. Аверичева:
«Зашурхотів, задвигтіла змійкою наша група, пробираючись в глибину гітлерівської оборони. Обійшли кулемет з тилу. Вповзли в ліс, а потім в сіруватому ранковому світанку пішли в ріст між соснами. Ми – в маскхалатах, як привиди.
— Пароль! Вер іст да? – кричить німець.
…Ми наваливаемся на кулеметний розрахунок. Один гітлерівець лежить поранений, інший піднімається з гранатою в руці. Анистратов в одну мить вириває гранату і кидає її в траншею противника. Підбігають розвідники Ложко, Голуб, Семибратов. Німці відчайдушно чинять опір. Ми тягнемо їх буквально волоком – за руки, за комір. Група бійців Кузнєцова продовжує бій в траншеях, стримуючи німців. Ось наші артилеристи запрацювали, прикриваючи нас…»
Через деякий час полонених допитують підполковник Озерський, майор Орлов і військовий перекладач дивізії майор Мінна Мала. Аверичева присутній при допиті. Рудий німець гігантського статури мовчить і гордовито усміхається. Щоб збити з неї пиху, Мінна Мала говорить гітлерівця: — Вас взяла в полон ось ця тендітна дівчина!
Рудий здивовано глянув на Софію. — О, майн готт!
Софья Аверичева: разведчик и актриса Великая отечественная война
З нагородного листа:
«Червоноармієць роти автоматників… бере участь у Вітчизняній війні з червня 42-го… Поранена… Нагороджена медаллю «За відвагу». В неодноразових операції з блокування ворожих дзотів під сильним артилерійським і мінометним вогнем виявляла виняткову хоробрість. У бойовій операції зайшла в тил супротивника і першою кинулася в атаку. У зав’язався гранатном бою знищила кулемет противника разом з розрахунком. Була важко поранена, але не залишив поле бою.
У діях групи захоплення подолала безшумно болото, три мінні поля і дротяне загородження з малопомітними перешкодами, пройшла в тил бойового охорони противника. Наблизившись до вогневої точки, закидала гранатами німецький кулемет, увірвалася в клітинку разом з іншими бійцями, захопила контрольного полоненого. Гідна нагороди – ордена Червоного Прапора. Майор Озерський, 18 червня 1943 року».
С. Аверичева:
«На фронті без жарти-примовки не обійтися. Бувало, прийдемо з завдання – мокрі, втомлені, злі. А відпочинемо та перевдягнемося – тут і пісні, і вірші, і частівки. Молоді були, жити хотілося. А вміли веселитися, доброї жарті завжди були раді, чекали її.
Бувало, веселимося, озорничаем, і тільки Альоша Сотсков, наш кулеметник, похмурий ходить. Він завжди був неговіркий, не брав наше веселощі. Почистить свій «дегтяр», сяде в сторону і все хмуриться. Але зате в бою не було надійніше товариша, прикриє в будь-якій ситуації. Сам потужний, великий, з кулеметом звертався легко, вправно. Багатьом він у нашій розвідроті допоміг залишитися в живих. Мені, зокрема… »
Вона брала участь у визволенні Смоленщини, Білорусії, Західної України, Польщі…
Вона пройшла з боями від Підмосков’я до Берліна…
Після війни Софія Аверичева повернулася в театр. І кожен сезон дарувала глядачам по три-чотири нових ролі! І яких! У сезоні 1946-1947 рр. головна роль — Софія – в «Горі від розуму» Грибоєдова. Любка Шевцова в «Молодій Гвардії» — тільки Аверичева з її запальним характером могла зіграти Любка Шевцова. Роль співпадала з її стрімкістю, з тим вогником і іскоркою, які завжди «запалювали» глядачів.
Вона наповнювала сцену переможним почуттям радості в комедії Шекспіра «Дванадцята ніч», вносила свіжі людські почуття в роль Єлизавети («Єгор Буличов»), грала Василину у виставі «На дні», Емілію в «Отелло»… Всього ж за роки роботи в театрі зіграла близько 100 ролей.
Провідна актриса Волковського зробила лише раз перерву у своїй кар’єрі, коли пішла на фронт у 225-ю розвідроти.
С. Аверичева:
«Ніяка я не легендарна, просто не можна було інакше. Всі були такими. У перемогу вірили з першого дня війни. Не сумнівалися в силу народного духу, вірили в себе, у командирів. Смерті? Напевно, боялися. Але якось не надавали значення тому, що можуть вбити. Ось в полон боялися потрапити, це точно. Оскільки більше за інших знали про звірства гітлерівців, своїми очима бачили своїх закатованих товаришів. Але були молоді, і всі негаразди були по плечу…»
Вона написала книгу мемуарів «Щоденник розвідниці» про своїх фронтових роках. Була депутатом Ярославського міської ради шести скликань і профспілковим лідером.
Померла Софія Аверичева 10 травня 2015 року на 101-му році життя в Ярославлі уві сні відразу ж після 70-річної річниці перемоги у ВВВ.
Це єдиний випадок в історії нашої країни, коли актриса стала бійцем військової, зафронтовой розвідки, розвідки боєм.
Вона удостоєна вісімнадцяти бойових нагород, серед яких ордени Червоного Прапора, Червоної Зірки, медалі «За відвагу», «За бойові заслуги».