Радянський Союз, як відомо складався з 15 Республік. Я отримую особливе задоволення від подорожей по всьому тепер вже колишнім радянським республікам. Як мені здається, нас багато що об’єднує: Ми все ще говоримо на одній мові, у нас спільна історія, схожа культура, схожі цінності… Але я не беруся робити оцінки, нехай цим займаються інші. Я просто констатую факт, того що мені подобається їздити пострадянським країнам. А Вам подобається?
Я народився в УРСР. Недалеко від міста Києва. Тоді все було по-іншому, у моїх дитячих спогадах миготять святкові демонстрації з кульками на Хрещатику, помню чудное морозиво здається за 20 копійок,
і неймовірно смачні пиріжки з повидлом, продаються на вокзалі Київ-Пасажирський. Хто пам’ятає, той знає про що я! 😉
Пам’ятаю пузатий фунікулер, який бігає досі. Чи вже інші вагончики?
Незважаючи на той факт, що майже все свідоме життя я живу в іншій пострадянській країні, Київ – я люблю і бував тут багато-багато разів. Втім як і в інших містах України. І дуже сподіваюся, що така можливість ще буде надана, знову ж таки багато-багато разів.
А живу я тут. Ну не зовсім тут… ) Але не далеко… )
Як і у всіх москвичів, у мене є улюблені місця в місті. Дивно, ніколи не писав про москву… Але я дуже люблю своє місто!
І свою країну. Яку я об’їздив уздовж і впоперек.
Відвідавши багато унікальні місця, на зразок Тіксі, Ленських стовпів, Єнісею та багатьох-багатьох інших чудових куточків Росії.
Ну ось, не втримався )
Перша країна, з пострадянських республік, яку я відвідав, як турист була Молдавія, або як тепер вона називається Республіка Молдова.
Тоді я не захоплювався фотографією, тому Кишинів (прости Робік), залишився у мене в пам’яті, як приємний, чистенький, весняний місто, де всі одружуються і виходять заміж. ) Єдине фото яке я в ті дні зробив про Кишиневі – перед Вами. Я навіть не знаю де, так що хто знає – підкажіть! )
Потім на моєму шляху була Рига, столиця Латвійської РСР Латвії. До цього моменту, я встиг побувати і в Німеччині, і в Польщі, і в Фінляндії і Швеції.
Але як же приємно я був вражений Ригою.
Чудове місто, чудові люди живуть у ньому.
Якось з друзями ми вирішили поїхати на рибалку, в Брестську область Білорусі. Завантажили дві машини, снастями, всякими вудками, черв’ячками, двома човнами з веслами… Їхали годин двадцять, до самої межі з Польщею і…
Не задалася рибалка…
Але зате мимохідь, вдалося подивитися Брест, і додати в скарбничку радянських соціалістичних ще одну країну – Республіку Білорусь! Тепер треба якось вибратися в Мінськ.
Ну а далі пішло-поїхало. Влітку 2013 року збулася моя дитяча мрія, побувати в Талліні – столиці Естонської РСР Естонії.
Найменшою, і самої європейської з усіх республік колишнього Радянського Союзу.
Чудове місто, прекрасна країна.
Вільнюс – столиця Литви вразив чому своєю побожністю. Давно не бачив переповнених церков!
І звичайно ж красивими видами.
Але чомусь не дуже привітним ставленням до російської мови, і дуже привітним до англійської. ) Коштувало мені перейти з англійської на російську, як мої співрозмовники (таксисти, портьє, аеропортовські службовці…) як-то ставали не привітними. Але незважаючи на це, Вільнюс – місто, куди хочеться повертатися! Що я обов’язково зроблю!
Гостинний Баку просто потряс мою уяву. При все при тому, що Азербайджан був 37-ю країною моїх подорожей.
Класне місто!
Мені здається, Баку зазнав найпомітніші зміни за останні 20 років, в порівнянні з іншими столицями колишніх республік.
Потім був домашній Тбілісі, столиця Грузії.
Душевний місто, гостинний грузинський народ,
знайшов своє почесне місце в моєму серці, якраз між Азербайджаном і Вірменією. )
Так, Вірменія була наступною! Прекрасне озеро Севан, гори.
І звичайно ж Єреван.
Тут у Вірменії, я зустрів непривітне ставлення до російської мови.
Нарешті, Киргизія – вразила нас всіх (я сподіваюся!) своєю природною красою.
Десь між Бішкеком і озером Іссик-Куль )
Отже, 11 з 15. Залишилися Казахстан, Узбекистан, Таджикистан і Туркменістан. Самі-самі!
Дякую
