Ну, ви і дурепи, сказав водій, а нам просто було дуже страшно

114

Розкажу вам зараз справжню роад-муві — дорожню історію.
Історія в стилі американських фільмів і відразу попереджаю — з хеппі-ендом.
Отже, одного разу теплою травневої вночі вирушили ми на мікроавтобусі в Польщу за смаколиками.

Всього нас в машині було чотири тітоньки приблизно одного віку симпатичного, всі блондинки, до речі, як на підбір. І водій Коля — спритний і спритний хлопець років сорока, ми його знаємо, не перший раз їдемо з ним.
Так ось мізансцена — ніч, автомобіль, дорога, пітьма непроглядна. Ми намагаємося хоч якось подрімати, у кого-то це навіть виходить.
І тут серед ночі і темного лісу, десь між Мінськом і Римом, наш автомобіль різко гальмує! Ось просто тапка в підлогу і задні колеса дибки!
Відкриваю очі — темінь, нічого не видно, лише попереду праворуч по узбіччю до нас швидко наближається людиною з ліхтариком у руці, та що там наближається — він біжить до нас!
Наш водій знову по газам, тільки тепер вже він їде назад, виглядаючи у вікно, оскільки в дзеркала дивитися марно, і весь час збільшуючи швидкість.
Людина на узбіччі все так само швидко рухається в нашу сторону, освітлюючи собі дорогу ліхтариком.
Що у нього в другій руці? Пістолет? Ніж? Він переслідує нас, а ми від нього втікаємо?
— Коля, що сталося? — запитуємо ми водія.
Коля мовчить, вперто їде назад. А раптом там ззаду буде летіти машина і не помітить, що ми рухаємося у зворотний бік?
Було дуже страшно.
Але все це дурниця в порівнянні з тим, що сталося далі — Коля, нарешті, зупинився і відкрив двері.
Ми побачили лежить на дорозі темне щось безформне, за розмірами нагадує тіло.
Тварина?
Чоловік???
А ліхтарик по правому узбіччі наближався до нас все швидше і швидше. Навіщо він до нас біжить???
Якщо раніше було страшно, то тепер нас охопив жах. Хотілося крикнути — Коля, поїхали! Але всі ми були просто паралізовані страхом.
А Коля вискочив з машини і потягнув лежить на дорозі тіло на узбіччя.
Тут до нього підбіг чоловік з ліхтариком і вони про щось стали спокійно розмовляти.
Потім Коля, крикнувши людині на узбіччі — обов’язково викликай ДАІ, сів у машину і поїхав у правильному напрямку.
Ми чекали пояснення, але Миколка мовчав.

Тут на узбіччі ми побачили білий седан. Коля трохи пригальмував, намагаючись розглянути машину. Так, каже, весь бампер некруто, і поїхав далі.
Ми проїхали ще з кілометр і побачили на узбіччі величезну фуру, навколо якої повольно ходив, по всій ймовірності, водій.
Коля пригальмував, виглянувши у вікно й крикнув — он там, кілометра півтора звідси, на узбіччі, йди забирай — і поїхав далі.
Нарешті, ми не витримали і хором закричали — Коля, що сталося?????
І тільки тоді Коля нам, все ще перебуває в стані жаху, розповів, що сталося насправді.
По трасі Мінськ-Гродно в бік державного кордону рухалася вантажівка з причепом.
І тут у неї на ходу відлетіло колесо. Загін не помітив втрати бійця, тому що коліс у фури багато або водій роззява, але він проїхав ще деякий час, поки не зрозумів — щось не те.
А колесо, користуючись тим, що пустельна дорога, покотилася по трасі і потім спокійно на ній вляглося.
І тут білий седан їде, не підозрюючи про підставу. І з усього маху врубається в лежить посередині смуги колесо від фури. Швидкість у нього пристойна, судячи з усього, після удару він ще якусь відстань проїхав, поки не загальмував на узбіччі.
Та он він-то якраз і перебував у стані жаху, бо не знав — що це було? Людина? Тварина? Кого він збив??? Ось він і втік, як несамовитий, по узбіччю, ввімкнувши ліхтарик на телефоні, щоб побачити, що він наробив.
А наш водій Коля просто молодець — він окатий і уважний. Побачив колесо, що лежить на дорозі, вирішив його прибрати, щоб не сталося ще однієї аварії.
Так що ж ти відразу не сказав, що все в порядку, щоб ми не хвилювалися? Ми ж думали, що там людина на дорозі, а у мужика на узбіччі пістолет!!!
Ну ви і дурепи, сказав Коля і поїхав далі на Білосток.

І нічого ми не дури, просто було темно і страшно.

Джерело: http://zenit2.com.ua/