Деякі області місяця ніколи не освітлюються сонцем. За відсутності атмосфери, яка могла б забезпечувати теплообмін, вони зберігають екстремально низькі температури. Там може накопичуватися не тільки водний лід, але і замерзлі летючі речовини, перш за все вуглекислий газ. Існування цих холодних пасток передбачене давно, хоча знайти їх і підтвердити присутність сухого льоду досі не вдавалося. Першу карту холодних пасток на місяці склали норберт шоргофер (norbert schörghofer) і його колеги, стаття яких опублікована в журналі geophysical research letters.
Для цього вчені проаналізували дані, зібрані за 11 років спостережень радіометром diviner, що працює на борту американського навколомісячного зонда lunar reconnaissance orbiter. Загальна площа поверхні, на якій помітили стабільно підходящу для холодних пасток температуру (60 кельвінів і нижче), склала 204 квадратних кілометри. Найбільша їх частина (82 квадратних кілометри) зосереджена в районі великого кратера амундсен, розташованого в південній приполярній області на видимій стороні місяця.
фрагмент карти холодних пасток на південній півкулі місяця / © agu, geophysical research letters
«могло виявитися, що ми не зможемо підтвердити їх існування, вони могли виявитися буквально пікселем на карті, — говорить норберт шоргофер. – сюрпризом стало те, що ми виявили протяжні, досить холодні області з такою визначеністю». Тепер вченим належить уважніше розглянути ці ділянки, щоб упевнитися в тому, що вони дійсно містять запаси замерзлого вуглекислого газу.
Якщо його присутність підтвердиться, воно матиме великий вплив на науку і космонавтику. Дослідникам такий сухий лід дозволить краще розібратися в еволюції місяця і всієї сонячної системи, появі і розподілі в ній летючих речовин. Зрозуміло, зацікавлені в існуванні цього вуглекислого газу фахівці різних країн, які планують будівництво постійної місячної бази. Можливо, при їх зведенні будуть орієнтуватися саме на розташування холодних пасток, щоб добувати звідти корисні ресурси.
