Росіяни і грузини знову сваряться. Здавалося б, який незначний привід – запрошений гість сів не на те крісло. Але як сильно зачепили національна гордість кавказького народу! І ось уже біля стін грузинського парламенту стоїть натовп з антиросійськими написами на плакатах, а російський президент у відповідь зриває сусідам туристичний сезон, заборонивши авіакомпаніям виконувати рейси в Грузію. А окремі діячі культури (грузинської) заявляють у відповідь, що в Росію більше – ні ногою.
Здавалося, дружба між нашими народами була вічною. Принаймні, з того історичного моменту, коли Російська Імперія захистила сусідів-єдиновірців від домагань з боку Туреччини та Ірану. У радянські роки Грузія була філією раю в СРСР, але виявилося, що все це час ми були окупантами… Чому відносини Росії і Грузії так сильно зіпсувалися? І чи було взагалі дружба між нашими народами? «Російська Планета» вирішила з’ясувати це в публіциста і політичного консультанта Анатолія Вассермана.
– Дружба-то звичайно була, це зрозуміло, але тут проблема ось у чому. Грузія – це один із досить типових малих народів. Великий народ, як правило, має можливість або хоча б готовністю діяти, спираючись виключно на власні сили. Малий народ змушений якимось чином співпрацювати з сусідами. Причому, як правило, з сусідами значно більшими і сильнішими, ніж він сам. І це призводить до того, що він вимушений під них підлаштовуватися.
Підлаштовуватися можна по-різному. Наприклад, та ж Грузія, переходячи, так би мовити, з рук у руки – то турецькі, то іранські, то вірменські… наприклад, найвідоміша з грузинських царських династій названа по імені засновника цієї династії Баграта, але ім’я Баграт не характерно для Грузії, зате досить часто зустрічається у вірмен.
Так от, у всіх цих випадках грузини дуже добре підлаштовувалися під поточних господарів. І були кращими вірменами, ніж вірмени, кращими турками, ніж турки і так далі. Точно так само, коли Грузія була під захистом Росії – грузини були одним з найяскравіших ланок російської спектру.
Зараз грузини вважають, що захищати їх краще всього можуть американці. Відповідно, вони підлаштовуються під США.
Чому під США, а не під Європу, яка ближче – відповідь дуже проста: Європа і сама підконтрольна Сполучених держав Америки. Вся європейська еліта орієнтується саме на те, що скажуть в Сполучених державах. І навіть не Туреччина, великий регіональний гравець. Але, наскільки я знаю, Туреччина вже скупила найбільш ласі шматки Аджарії, а Аджарія, до речі, переходила від грузинів до туркам багато разів. Так що Грузія з цією експансією просто мириться, і на тлі їх взаємовідносин з абхазами і осетинами взаємини з турками виглядають незначною дрібницею.
Те, що Грузія шукає захисту у США – це, на мій погляд, не їхня вина, а наша біда. Ми їх залишили без покровительства, і вони вважають, що право перейти до іншого захисника.
Залишили ми їх в той момент, коли самі ослабли. Сталося це на рубежі 80-90-х років. Так, вони першими вийшли зі складу СРСР, але це сталося вже тоді, коли сам СРСР очевидним чином розсипався. До цього в Грузії час від часу водилися всякі відморозки, але це траплялося вкрай рідко, і їх, як правило, придушували свої ж. Але коли Союз ослаб, вони почали тут же шукати собі іншу дах.
Можу передбачити: коли грузини знову переконаються, що Росія знайшла колишню могутність – вони знову стануть кращими російськими.
При цьому питання взаємовідносин між Грузією, Південною Осетією і Абхазією можна вирішити тільки одним шляхом: включення всіх трьох республік до складу Російської Федерації. Але коли це дійде до грузинів – не беруся передбачити. Поки ми в їх очах занадто слабкі, щоб вони так вважали. А що стосується тих образливих слів, що говорять грузини в адресу Росії сьогодні – людині властиво ненавидіти того, кому він одного разу заподіяв зло. Це зло вони заподіяли нам у 90-тобто Те, що було в 2008 році – вже наслідок.
Джерело: http://polyinform.zp.ua/
