Південний океан, що оточує Антарктиду, готовий вивільнити накопичене тепло під час тривалого циклу потепління, потенційно підриваючи зусилля людини щодо пом’якшення зміни клімату. Нове моделювання клімату припускає, що цей «тепловий сплеск» — раптове виділення тепла з глибоководних резервуарів — може тривати більше століття, навіть якщо глобальні викиди впадуть. Це явище підкреслює складні, сповільнені реакції в кліматичній системі Землі.
Океан як радіатор
З початку промислової революції океан поглинув понад 90% надлишкового тепла, що виділяється людською діяльністю, а також чверть усіх викидів CO2. Південний океан, зокрема, містить приблизно 80% загального тепла, що зберігається всіма океанами. Це тепло накопичувалося десятиліттями, але не може залишатися там нескінченно. Коли глобальні температури стабілізуються, а згодом падають через зменшення викидів, океан неминуче поверне цю енергію в атмосферу.
Симуляція ривка
Дослідники прогнозують, що в міру того, як людство рухається до негативних викидів — активного видалення CO2 з атмосфери — Південний океан дестабілізується. Холодні, солоні поверхневі води затримують тепліші глибоководні течії, створюючи нестабільний водяний стовп. Це запустить глибоку конвекцію, ефективно вивільняючи накопичене тепло зі швидкістю, порівнянною з поточними темпами антропогенного потепління. Цей процес не гарантований, але є вірогідним результатом на основі сучасних кліматичних моделей.
Чому це важливо?
Теплова інерція Південного океану вносить критичну затримку в реакцію клімату. Навіть за умови агресивного скорочення викидів, виділення тепла океаном може компенсувати прогрес більш ніж на століття. Це підкреслює нагальну потребу мінімізувати поточне забруднення, оскільки зволікання з діями лише збільшує масштаби майбутніх проблем.
Чистіша атмосфера Південної півкулі — менш забруднена промисловими аерозолями — загострює цю проблему. Ці аерозолі відбивають сонячне світло, створюючи легкий охолоджуючий ефект, менш виражений у південній півкулі. Без цієї противаги виділення тепла з океану буде більш відчутним.
Шлях вперед
Хоча це моделювання передбачає тепловий сплеск навіть за сценарію негативних викидів, зниження поточного забруднення залишається першорядним. Чим швидше людство відмовляється від викопного палива, тим менше CO2 потрібно буде видалити пізніше. Як зазначає океанограф Рік Вільямс, запобігання викидам набагато ефективніше, ніж покладатися виключно на технології видалення вуглецю.
Зрештою, поведінка Південного океану підкреслює складний взаємозв’язок планети. Навіть успішні зусилля з пом’якшення кліматичних змін можуть бути відкладені через природну інерцію земних систем, що робить швидкі та рішучі дії щодо зменшення викидів найважливішим кроком до сталого майбутнього.
