Нове дослідження показує, що близько третини давніх теорій про універсальну граматику — шаблони, які, як вважають, існують у всіх людських мовах, — статистично підтверджені за допомогою передових еволюційних методів. Це відкриття, опубліковане в журналі Nature Human Behavior, пропонує більш тонке розуміння мовних обмежень і глибинних сил, що формують людське спілкування.
Виклик лінгвістичним універсалам
Десятиліттями лінгвісти намагалися виявити моделі, які виходять за межі окремих мов, сподіваючись відкрити фундаментальні когнітивні чи комунікаційні принципи. Ідея полягає в тому, що певні граматичні структури не є випадковими, а повторюються, оскільки вони відображають, як людський розум обробляє інформацію або наскільки ефективно люди передають значення. Однак ці універсалії було важко довести. Попередні спроби часто не вдавалися до пояснення того факту, що мови не є незалежними одиницями; вони розвиваються через контакт, запозичення та спільне походження.
Новий підхід: врахування мовних зв’язків
Дослідження під керівництвом Аннемарі Веркерк (Університет Саарланду) і Рассела Д. Грея (Інститут еволюційної антропології Макса Планка) безпосередньо стосувалося цієї проблеми. Команда проаналізувала 191 пропоновану мовну універсалію в базі даних понад 1700 мов, використовуючи метод під назвою байєсівський просторовий філогенетичний аналіз. Цей метод має вирішальне значення, оскільки він явно враховує, як мови пов’язані одна з одною – як через спільну історію (генеалогію), так і через географічну близькість.
Попередні дослідження часто намагалися обійти залежності шляхом вибору широко рознесених мов. Хоча це зменшує деякі викривлення, це не усуває їх повністю та може зменшити статистичну потужність. Новий підхід пропонує значно вищий рівень суворості.
Основні висновки: що підтверджено?
Аналіз підтвердив, що приблизно третина перевірених універсалів показала сильну статистичну підтримку. Ці шаблони в основному включають:
- Порядок слів: Послідовна тенденція до певного розташування дієслів і об’єктів у реченнях у різних сім’ях мов.
- Ієрархічні універсалії: передбачувані способи, якими мови структурують залежності в граматичній узгодженості, наприклад, як модифікатори пов’язані зі словами, які вони описують.
Ці перевірені універсалії не є простими збігами; вони, здається, постійно розвиваються по всьому світу, вказуючи на глибокі обмеження в тому, як люди структурують спілкування.
Чому це важливо: за межами випадкової еволюції
Автори дослідження підкреслюють, що мови не розвиваються випадково. Натомість загальний когнітивний і комунікативний тиск штовхає їх до обмеженого набору бажаних граматичних рішень. Ми не говоримо про одну «універсальну граматику», жорстко закодовану в людському мозку; мова йде про обмеження, накладені тим, як ми обробляємо інформацію та взаємодіємо з іншими.
Як зазначив Рассел Грей, команда обговорювала, чи оформити результати як «стакан наполовину порожній» або «стакан наполовину повний». Зрештою, вони вирішили виділити шаблони, які справді витримують, демонструючи, що еволюційні сили неодноразово віддають перевагу певним граматичним виборам.
Погляд у майбутнє: звуження фокусу
Визначаючи, які універсалії виживають під еволюційним контролем, дослідження звужує поле для майбутніх досліджень. Тепер мета полягає в тому, щоб дослідити когнітивні та комунікаційні основи, які керують цими моделями. Які конкретні аспекти людського пізнання чи соціальної взаємодії надають перевагу певним граматичним структурам порівняно з іншими?
Це дослідження не доводить існування єдиної універсальної схеми мови. Він припускає, що людське спілкування формується основними обмеженнями, і що різноманітність мов не є абсолютно випадковою. Натомість це відображення того, як ми адаптуємося до когнітивного та соціального тиску, який формує спосіб нашого спілкування.
