Космічні сили США уклали грандіозний контракт на суму 52,5 мільйона доларів із компанією Starfish Space, ставши першою офіційною угодою про виведення супутників з орбіти на низьку навколоземну орбіту (LEO). Цей крок свідчить про зростаюче усвідомлення екологічності космосу та практичну потребу в послугах з переробки супутників, що вийшли з експлуатації.
Контракт і роль Starfish Space
У рамках угоди Starfish Space розгорне свій космічний корабель Otter, призначений для захоплення та виводу супутників з орбіти, починаючи з 2027 року. Першою ціллю стане мережа Proliferated Warfighter Space Architecture (PWSA), зростаюче угруповання військових супутників. Otter є унікальним у своїй здатності підтримувати і знімати супутники з орбіти, навіть якщо вони спочатку не були розроблені для таких операцій.
«Цей контракт і місія доводять, що утилізація відпрацьованих супутників, яку здійснює Otter, може принести реальні переваги операторам сузір’я LEO», — сказав Остін Лінк, співзасновник Starfish Space.
У компанії підкреслюють, що Otter значно знижує вартість і складність обслуговування супутників, роблячи вихід з орбіти життєздатним варіантом для більшої кількості операторів.
Зрушення у військовій космічній стратегії
Контракт відображає ширшу зміну підходу американських військових до космічних засобів. Традиційно основна увага приділяється невеликій кількості дорогих високотехнологічних супутників із тривалими циклами розробки. Сузір’я PWSA являє собою перехід до більш дешевих, більш стійких супутників.
Більше супутників означає більшу надлишковість: якщо ворог намагається зняти частину мережі, космічний апарат, що залишився, може продовжувати працювати. Однак більша сузір’я також означає більше потенційного космічного сміття, якщо супутники не будуть належним чином керовані в кінці їх терміну служби.
Дилема космічного сміття та космічного рішення Starfish
Зростаюча кількість супутників на LEO піднімає критичне питання: як збалансувати тривалість життя та стійкість космосу? Оператори угруповань повинні вирішити, чи виводити супутники з ладу раніше, щоб запобігти уламкам, чи використовувати їх максимально для повернення інвестицій.
Starfish Space позиціонує Otter як рішення, яке заповнює цей розрив. Модель Deorbiting as a Service дозволяє операторам максимізувати корисність супутників і покладатися на Otter для забезпечення відповідальної утилізації, коли прийде час. Це особливо важливо, оскільки сузір’я PWSA розширюється.
Перевірена технологія та майбутні місії
Хоча Otter ще не завершив свою першу місію з орбіти, Starfish Space вже продемонструвала ключові технології на орбіті. Місія Otter Pup 1 у 2023 році успішно маневрувала в межах 1 кілометра від цільового космічного буксира, а подальші випробування з апаратами Mira від Impulse Space додатково підтвердили можливості компанії.
Перші оперативні місії Otter заплановані на цей рік, що дасть цінний досвід перед дебютною місією порятунку Космічних сил.
Цей контракт є важливою віхою: він не тільки підтверджує технологію Starfish Space, а й свідчить про зростаючу прихильність військових США до відповідальних космічних операцій. Він визнає, що стійкий підхід до космічної інфраструктури більше не є необов’язковим, а необхідним для довгострокової національної безпеки та збереження навколоземного середовища.
