Нещодавній інцидент із китайським екіпажем Shenzhou 20 і ймовірним пошкодженням космічного сміття підкреслив критичну прогалину в глобальних протоколах космічної безпеки: відсутність стандартизованих процедур відновлення та сумісних систем. Китайські офіційні особи відклали повернення екіпажу з космічної станції Tiangong через те, що у вікні зворотної капсули з’явилася тріщина, яку, як вважають, спричинила орбітальне сміття. Зрештою екіпаж повернувся на Шеньчжоу 21, залишивши судно пошкодженим і непридатним для повторного входу. Ця подія, хоча й вирішена, слугує грубим пробудженням як для урядових, так і для приватних космічних програм.
Зростаючий ризик на низькій навколоземній орбіті
Інцидент непоодинокий. Зі збільшенням космічної діяльності — як урядових місій, так і зростаючого приватного сектора — ризик зіткнень із космічним сміттям експоненціально зростає. Такі експерти, як Ян Осбург з корпорації RAND, підкреслюють, що державні програми зазвичай мають більш надійне планування на випадок надзвичайних ситуацій, але навіть цього недостатньо в космічному середовищі, яке швидко змінюється. Наявність безпечних гаваней, таких як космічні станції, зменшує деякі ризики, але не усуває їх повністю.
Основна проблема – взаємодія. Взаємодіючі системи стикування, уніфіковані протоколи зв’язку та попередньо встановлена координація порятунку є критичними компонентами функціональної можливості порятунку в космосі. Наразі ці елементи здебільшого відсутні, що ускладнює ефективне реагування на надзвичайні ситуації, що стосуються кількох країн або приватних організацій.
Стандарти та сумісність: глобальний виклик
Серйозною перешкодою є відсутність загальноприйнятих стандартів. Джеймс Льюїс з Комітету NASA International Docking Systems Standard (IDSS) зазначає, що Сполученим Штатам законодавчо заборонено спілкуватися з Китаєм з цього питання, що ускладнює оцінку того, чи китайські космічні кораблі відповідають міжнародним стандартам стикування.
Хоча участь Росії залишається незрозумілою, галузеві спостерігачі припускають, що продовження співпраці між Китаєм і Росією може підтримувати певний рівень сумісності, принаймні в базовій функціональності док-станції. Однак повна сумісність, включаючи передачу електроенергії, обмін даними та передачу рідини, залишається невизначеною без єдиних стандартів.
Необхідність профілактичних заходів
Незважаючи на ризики, певні успіхи досягаються. Грант Кейтс з The Aerospace Corporation зазначає, що рішення Китаю випробувати свій космічний корабель до повернення екіпажів свідчить про зростаюче усвідомлення небезпеки. Однак Кейтс попереджає, що реагуючих заходів недостатньо.
«Інцидент із китайською програмою польоту людини в космос є нагадуванням про те, що нам потрібно рухатися до взаємосумісних систем», — сказав Кейтс. Це стосується не лише стикувальних механізмів, а й скафандрів та засобів зв’язку.
Майбутнє космічного порятунку
Нинішня ситуація вимагає переходу до більш комплексного, глобального підходу до порятунку в космосі. Браян Віден з Аерокосмічної корпорації стверджує, що ера єдиного національного планування на випадок надзвичайних ситуацій закінчилася. Зараз потрібна система, яка може адаптуватися до різних місій, установ і країн, вимагаючи безперебійної комунікації та координації.
Незважаючи на очевидну потребу, експерти галузі кажуть, що бракує політичної волі просувати це вперед. Логістичні проблеми значні — наприклад, різні орбіти та кути нахилу МКС і Тяньгун роблять швидкі пересадки між станціями непрактичними з використанням існуючих ракетних систем. Однак проблему не можна ігнорувати; наслідки бездіяльності можуть бути катастрофічними.
Інцидент підкреслює той факт, що орбітальне сміття становить постійну загрозу, і що профілактичний огляд космічних кораблів має вирішальне значення для запобігання катастрофі. Скоординований глобальний підхід до порятунку в космосі зі стандартизованими системами та чіткими протоколами більше не є просто бажанням, він є важливим.
