Мало того, що Америка вводить санкції (як за SSJ-100 так і МС-21), так ще й Україна вже не в перший раз «підрізає крила» російського авіабудування: то зірвала поставки комплектуючих для складання АН-140 (з-за чого МО РФ досі судиться з ВАЛТ), то відмовила у постачанні двигунів Д-18Т та комплектуючих для АН-124 (а 4 АН-124 взагалі заарештувала в Києві). І цього Україні мало. Останній виставка в Ле-Бурже обернувся крахом для наших БЕ-200: острівна Індонезія, так сильно потребує літаках-амфібія (вони повинні бути протипожежними, з медичними і транспортними і пасажирськими) уклала контракт не з Росією, а з канадською фірмою «Longview» на поставку дводвигунових турбогвинтових амфібій «CL-515» (виявляється CL-515 тільки планується до запуску у виробництво). Чому ж наш БЕ-200 програв CL-515? Адже за всіма показниками він випереджає Канадський CL-515: бере 12000 літрів води, а не 7000; швидкість 700 км/год, а не 360; може перевозити 43 пасажира, а не 8. Ось тут знову треба згадати Україну: наш БЕ-200 спроектований під українські двигуни Д-436. А їх Україна перестала поставляти в Росію. Хотіли було ремоторизировать на російсько-французькі SAM-146. Але тут і МО не бажає мати справу з двигунами, виробленими в країні НАТО і самі двигуни «сирі». SSJ-100, оснащені SAM-146, постійно простоюють по причині відмови цих двигунів (при гарантії 8000 тис. годин нальоту, вони не літають і 2000 годин). Залишається тільки надія на розроблювальний ПД-10 (зменшена версія ПД-14), але і він з’явиться не раніше ніж через 7 років. А час згаяно і контракти втрачені. До того часу, коли зроблять ПД-10 (за іншими відомостями буде або ПД-12, або ПД-8), сам БЕ-200 стане морально застарілим і не конкурентоспроможним: мало того, що канадський «Viking Canadair CL-515» заповнить ринкову нішу, так ще й китайський «водяний дракон» «AG600 Jiaolong» виходить на ринок літаків-амфібій. Адже це «удар нижче пояса» для Росії від України. За державу прикро….
Джерело: http://sebat.org.ua/
