Гіпноз, або Як я став одержимим
Щоб з’ясувати, чому деякі люди впевнені, що ними керують паранормальні істоти, вчені вдаються до допомоги гіпнозу. Також хочемо вам порекомендувати почитати про лікування гіпнозом на сайті https://gipnoz.kiev.ua/ua/
Я лежу на спині всередині сяючого білого тунелю, верхню стінку якого відділяють від кінчика мого носа лічені сантиметри. На тлі механічного шуму лунає звук кроків по кімнаті. Мене накриває напад клаустрофобії, я запитую себе, що я тут роблю – але шляху назад вже немає. Кілька митей опісля світло приглушається. Я вслухаюсь в чоловічий голос, і моя свідомість починає затухати.
“Інженер розробив метод прямого контролю над думками людини. Його дуже цікавить тема управління свідомістю інших людей, і він хоче застосувати свій метод до вас. Це допоможе йому в його дослідженнях. Невдовзі ви усвідомлюєте, що інженер впроваджує у вашу свідомість власні думки”.
На мене опускається дивне спокій, коли я усвідомлюю, що моя свідомість перестане мені підкорятися. Потім починається експеримент. Зараз я втрачу контроль над собою.
Людина, яка незабаром почне керувати моїми думками, – психолог Імон Уолш, який використовує гіпноз для дослідження психозів в Лондонському інституті психіатрії. Ідея полягає в тому, щоб тимчасово перетворити здорових піддослідних в “віртуальних пацієнтів”, викликаючи у них повноцінні симптоми маячних станів – наприклад, впевненість у тому, що вони одержимі паранормальними істотами. Цей метод відкриває нові перспективи для дослідження причин реальних психічних захворювань – і, можливо, допоможе знайти шляхи їх лікування.
Зізнаюся, що коли я увійшов в той день в лабораторію, мені було трохи не по собі. У застосування гіпнозу в наукових дослідженнях досить темна історія; один з ранніх експериментів ледь не завершився вбивством.
Той досвід поставили двоє з найбільш видатних лікарів Франції початку XX століття – Жан Мартен Шарко, якого вважають засновником сучасної неврології, і Жорж Жиль де ла Туретт, найбільш відомий за хвороби, що носить його ім’я. Вони вивчали випадки “істерії”, при яких пацієнти, наприклад, раптово втрачали чутливість кінцівок або здатність ними рухати, незважаючи на відсутність явних травм.
Обидва вчених вважали, що у даного розладу можуть бути спільні риси зі станом гіпнотичного трансу. Щоб перевірити гіпотезу, вони спробували показати, що пацієнти з істеричними станами більше піддаються навіюванню, ніж здорові люди.
Однак незабаром дослідники ступили на хиткий грунт. Газети в ті дні рясніли історіями про злочинців, проворачивавших свої мерзенні справи, гіпнотизуючи невинних громадян. Не надто довіряючи подібних розповідей, Туретт, тим не менш, вирішив перевірити їх правдивість на практиці, піддавши гіпнозу істеричну пацієнтку Бланш.
Занурену в стан трансу Бланш попросили піднести келих “отруєного” (як їй втовкмачили) пива людині, який фігурував під ім’ям мсьє Ж. Жінка беззаперечно корилася і навіть поцілувала мсьє Ж., перш ніж той випив пиво і симулював смерть. Пізніше Бланш категорично заперечувала, що їй що-небудь відомо про інсценованому вбивстві.
