Вчора в Москві закрили п’ять станцій червоної лінії на 10 днів: від Комсомольської до Бульвару Рокоссовського. Зробили це заради будівництва нового метрокольца, а заодно сам метрополітен буде чистити станції і оновлювати колії.
На час закриття пустили компенсаційні автобуси (КМ) і змінили звичайні маршрути. Частина потоку взяло на себе МЦК, а також трамвай – 13 маршрут вздовж закритих станцій спеціально максимально посилили. Тимчасове закриття метро траплялося й раніше, навіть неодноразово, але вперше був зроблений безкоштовний трамвайний маршрут і навіть перекрили вулиці заради громадського транспорту. Тільки це все одно не рятувало від колапсу і плутанини в перший день.
Перекриття та обмеження
Трохи схем:
Ділянка від Комсомольської до Преображенської площі закрили для транзитного трафіку. Такою тихою і приємною ця вулиця ще не була (я просто там поруч живу). Машини місцевих мешканців та орендарів пускали за паспортом та договором оренди.
Багато дуже сильно дивувалися перекриття, хоча про це писали і говорили дуже багато. Вангую, що в понеділок в східному окрузі буде повна
[цензура] з пробками, зате у вівторок всі пересядуть на громадський транспорт і все поїде.
Частина пішохідних переходів закрили, але сміттєві пакети зірвало в першу ж ніч. У підсумку була моторошна плутанина: люди спокійно ходили звичними маршрутами, а водії нічого не розуміли. Не сказати, що було небезпечно, просто потрібно підходити до питання відповідально, а не за формальними критеріями «знак є і знака немає».
Повороти і прилеглі вулиці обмежували блоками і тимчасовими знаками:
На мосту через Яузу навіть зробили виділену смугу для машин!
Від Преображенської площі до Черкизовской теж з’явилося фізичне відокремлення, навіть двосмугове: для КМ і звичайних маршрутів. КМ зупиняються тільки біля станцій метро, тому їм потрібна ще одна смуга для об’їзду автобусів у звичайних зупинок.
Тимчасові камери для виписування штрафів:
Вулиці, прилеглі до залізничних вокзалах, перетворили на автобусні майданчики:
Все, начебто, пустили 200 автобусів-гармошок на компенсацію.
Автобусні пробки
Як ви могли помітити, на фотографіях автобуси швидше коштують, ніж їдуть. Зі слів бабусь на зупинках, ділянка 4 станції метро вони їхали півтори години. Вся справа в світлофорах.
ЦОДР відмовився нормально перенастроювати світлофори, і автобуси просто скупчувалися біля перехресть купами. Виходив автобус-конвеєр, навіть пішоходи йшли швидше.
До вечора ситуацію трохи поправили регулювальники, накопичувалось всього по 4-8 машин біля світлофорів. Тут ще варто сказати, що водії автобусів чомусь не здогадувалися проїжджати перетину з декількох рядів.
Також спочатку випуск автобусів був вище необхідного. Можливо, це робили спеціально для перевірки змін перед піковими годинами в будні – там можливості обійтися малою кров’ю не буде.
За спостереженнями, загони ГИБДД скоріше дивилися в телефон, ніж на дорогу. Також їх радше цікавив пропуск машин, а не автобусів. Зате патруль ЦОДДа бігав і кермував потоками без зупинок.
Трамваї
Маршрут трамваю №13 зробили безкоштовним на час ремонту, хоча про це сильно не поширювалися. Заради цього об’єднали 9 і 50 маршрути – потрібно було максимально розвантажити кільце на Каланчевської. Від Комсомольської до Черкизовской ж ходив КМ.
Поки автобуси стояли, трамваї швидко їх проїжджали по своїй виділенка. Випуск посилили, але не до стану пробки.
Сумно, що Витязі-М не можна зчіплювати в самостійні системи – вони конструктивно не пристосовані для цього. Плюс в Москві платформи короткі. Навіть у такій ситуації один трамвай може вивезти десь півтора-два вагони метро.
З іншого боку, будь трамваї більше, у підземному переході біля вокзалів трапилася б тиснява. Ці переходи давно пора дублювати по землі.
Зупинки
Тимчасові зупинки для КМ робили виходячи з посадки в 3-4 великих автобуса одночасно, тому їх відносили далеко від звичних вестибюлів – не скрізь можна увіткнути платформу на 100 метрів. Зупинка Комсомольська взагалі знаходиться між вокзалами та Красносільської.
З-за цього було багато проблем із звичками людей: вони йшли до найближчої зупинки у метро, а там ніхто не зупинявся.
Деякі платформи виявилися взагалі вище рівня підлоги автобуса:
Інформування
Важливо не просто пустити автобуси замість метро, але і попередити людей. Про закриття говорили і писали десь за тиждень: афіші на станціях, у вестибюлів, оголошення в наземному транспорті, СМС-ки, оповіщення від Яндекса та інші штуки – всім цим бомбили дуже активно.
У дні закриття біля станцій стоять промоутери з динаміками і допомагають заблукав. Хоча при мені вони швидше вислуховували образи від бабусь.
Справа в неочевидном і далекому розташуванні нових платформ. У Преображенській площі взагалі забули розмістити схеми на звичайних зупинках, тому всі йшли сюди, не могли потрапити в автобус, розверталися і через обходи-катакомби йшли метрів 200-300 до зупинок КМ.
Ще кожен оператор розміщував свої оголошення: метро, мосгортранс, дептранс і організатор перевезень ставили свої стенди і клеїли свої оголошення. В результаті виходив візуальний сміття з оголошень.
Дивно, що при наявності загального брендбука і єдиної головної організації кожен ліпив щось своє. Від простих і зрозумілих «КМ →» …
… до стіни з тексту:
Ну от як так?
Гарне інформування потрібно для рівномірного розподілу людей за різними маршрутами і видами транспорту, адже хтось може поїхати не на завантажених автобусах, а через МЦК, або дістатися до сусідніх станцій метро. Електрички можуть узяти на себе частину людей, наприклад.
Тому мені дуже не сподобалося, що практично усі афіші й оголошення мовчали про безкоштовне 13 маршруті – навіщо його тоді взагалі було робити?
Якщо ми хочемо зробити громадський транспорт привабливим, то такі різкі зміни і можливість запізнитися на роботу знижують рівень довіри і лояльність мешканців. Але принцип «багато – не мало» теж не працює – люди просто не розуміють, куди дивитися.
Разом
Я б виділив три важливі уроки з цих перекриттів:
– Робіть нормальні світлофорні фази. Чим частіше йде зміна сигналів, тим краще для громадського транспорту і всіх інших.
– В хорошому місті акцент роблять не на окремі види транспорту або маршрути, а на всебічний розвиток. Закриття метро на ремонт або ПП не повинно призводити до колапсу і нервам – для цього потрібен ефективний і надійний наземний транспорт, міські електрички, комфортна вело-пішохідна середовище. У цьому плані показовий приклад – Лондон, де метро регулярно встає на ремонт або ламається, але люди просто їдуть на звичайних автобусах або велосипеді.
– Інформуванням про закриття і зміни повинен займатися хтось один. Коли всі відповідають за все, то ніхто ні за що не відповідає. Важливий єдиний і логічний мова комунікації.