Дивно, але в книзі «Безсмертний полк» відсутня Леонід Ілліч Брежнєв – бойовий офіцер, який відрізнявся особистою мужністю і хоробрістю. Саме він запалив 8 травня 1967 року – Вічний вогонь біля Кремлівської стіни. А сьогодні його самого в пору іменувати «невідомим солдатом» — в школі, на відміну від «солженицыных» і «упыревичей» не проходять, пам’ятники йому не відчиняють. А даремно…
До початку 1943 року Новоросійськ був окупований німецькими і румунськими військами. Лінія фронту проходила по східному березі Цемеської бухти в районі цементного заводу. У ті дні, коли армії Донського фронту завершували ліквідацію оточеного під Сталінградом угруповання противника, а війська Воронезького фронту вели наступ на Верхньому Дону,
Верховний Головнокомандувач Збройними Силами СРСР Йосип Віссаріонович Сталін наказав командувачу Закавказьким фронтом генералу армії Івану Володимировичу Тюленєва підготувати і провести наступ на Краснодар, щоб відрізати северокавказскую угруповання німецьких військ.
З цією метою був розроблений план десантної операції в районі Новоросійська. Основний десант висаджувався з кораблів в районі Південної Озерейки, а допоміжний під командуванням майора Цезаря Куникова, що складався з 275 бійців морської піхоти — в районі Станички.
Основу загону склали захисники Одеси і Севастополя, які протягом 25 діб проходили додаткову підготовку. Петро Межерицький, автор книги про Цезаря Куникове, писав: «Увесь особовий склад загону, включаючи і самого командира, готувався до висадки по програмі, яку просто нічого було додати.
Дні і ночі були заповнені напруженими тренуваннями. Вночі, в самий глухий її годину, можна було почути грізне матросское “ура” — в ту мить, коли на чолі з Куниковым його люди, підійшовши на катерах до мілини, в повній амуніції кидалися у січневу холодну воду по пояс, по шию, іноді з головою”.
Вчилися швидко сідати, ходити по гальці з зав’язаними очима, не дивлячись розбирати і збирати будь-яку зброю, в тому числі трофейну, метання ножів. Кожен повинен був володіти кулеметами і мінометами всіх систем, трофейними знаряддями. Вчилися бинтувати, зупиняти кровотечу, накласти шини при переломах. Вчилися розпізнавати мінні поля, мінувати і розміновувати місцевість, по голосу і шепоту дізнаватися товаришів…
Операція почалася 4 лютого 1943 року, однак із-за шторму і помилок командування Чорноморським флотом висадка основного десанту закінчилася невдачею. А ось допоміжний десант мав успіх.
Морським піхотинцям, а слідом за ними частинами 18-ї армії, начальником політуправління якої був полковник Брежнєв, вдалося закріпитися на невеликій ділянці узбережжя — менше 30 квадратних кілометрів. Пізніше він так описав ці події:
«Ніч з 3 на 4 лютого 1943 року була дуже темна. Тихо вийшли катери з десантниками з Геленджика до Цемеської бухті. Звідти, з пункту розгортання, вони сигнальних ракет кинулися до берега. Одночасно по береговій смузі, заздалегідь пристрелянной, вдарила наша артилерія. В гуркіт вибухів увірвалися вогненні залпи “катюш” (вперше в практиці війни на тральщике “Скумбрія” була змонтована реактивна установка). Два торпедних катери на великій швидкості перетнули шлях десантним судам, залишаючи димову завісу, щоб приховати їх від вогню з берега. Сторожовий катер вдарив по району рибозаводу, пригнічуючи вогневі точки противника, що залишилися після артналета. В момент, коли куниковцы кинулися на берег, наші батареї перенесли вогонь в глибину».
Полковник Брежнєв особисто сорок разів припливав на Малу Землю. А це було небезпечно, так як деякі суду в дорозі підривалися на мінах і гинули від попадання прямих снарядів і авіаційних бомб.
Одного разу сейнер, на якому плив Брежнєв, напоровся на міну, полковника викинуло в море, де його дивом підібрали матроси… (С. А. Борзенко. 225 днів мужності і відваги. «Правда», 1943 рік). Саме в результаті цієї контузії у нього згодом виникли дефекти мови, над якими прийнято кривлятися у хоробрих і спритних демократів. Тільки от де були б вони зараз, якщо б не Брежнєв.
«У отбитии наступу німців активну участь брав начальник політвідділу 18-ї армії полковник тов. Брежнєв, — пише кореспондент. — Розрахунок одного станкового кулемета (рядові Кадиров, Абдурзаков, з поповнення) розгубився і не відкрив своєчасно вогню.
Два взводи німців, скориставшись цим, підібралися до наших позицій на кидок гранати. Тов. Брежнєв фізично впливав на кулеметників і змусила їх вступити в бій.
Зазнавши значних втрат, німці відступили, залишивши на полі бою кілька поранених. За наказом тов. Брежнєва розрахунок вів з ним прицільний вогонь, поки не знищив».
У своєму двотомному дослідженні «Східний фронт» прес-аташе Йоахіма фон Ріббентропа і перекладач Гітлера, оберштурмбанфюрер СС Пауль Карель (Paul Carell, справжнє ім’я Paul Karl Schmidt) пише:
«Бійці Куникова окопалися поодинці або маленькими групами і так скажено звідусіль стріляли, що у непосвячених складалося враження, ніби висадилася ціла дивізія».
До 10 лютого десант зайняв населений пункт Мисхако і кілька кварталів Новоросійська. Чисельність угруповання військ була доведена до 17 тисяч, пізніше на плацдармі висадилися ще п’ять партизанських загонів.
На жаль, всі панівні висоти займав противник, і позиції десанту прострілювалися як на долоні. Десантники змушені були постійно вгризатися в скельний грунт узбережжя. Допомагали захисникам плацдарму легкі бомбардувальники В-2 46-го Гвардійського Таманського авіаційного полку, де служили дівчини («Нічні відьми»).
Цей маленький клаптик землі, який 225 днів обороняли наші війська, отримав назву «Малая земля». Командир десанту майор Цезар Куніков незабаром після висадки був поранений і вивезений в Геленджик, де помер від ран. За мужність і відвагу йому посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу.
Командир десанту майор Цезар Куніков
На «Малій землі» було скоєно чимало й інших подвигів. Один з них – подвиг матроса Володимира Микитовича Кайди, який убив двох німців ударом кулака.
9 вересня почалася операція по взяттю Новоросійська, в якій плацдарм в районі Станички зіграв чималу роль — з нього наступала одна з трьох груп військ, які забезпечували блокування та захоплення міста. До 16 вересня Новоросійськ був звільнений. Ця дата вважається датою закінчення оборони «Малої землі».
2 листопада 1944 року Леоніду Іллічу Брежнєву було присвоєно військове звання генерал-майора. З червня 1945 року він — начальник політуправління 4-го Українського фронту, потім — начальник політуправління Прикарпатського військового округу.
На Параді Перемоги 24 червня 1945 року на Червоній площі в Москві Леонід Ілліч Брежнєв був комісаром зведеного полку 4-го Українського фронту, йшов на чолі колони разом з командувачем фронтом, Героєм Радянського Союзу, генералом армії Андрієм Івановичем Єременко.
У грудні 1966 року в Олександрівському саду біля Кремлівської стіни почалося спорудження меморіального архітектурного ансамблю «Могила Невідомого солдата».
Робота йшла швидко, і вже 3 грудня до Кремлівської стіни з 41-го кілометра Ленінградського шосе з братської могили було перенесено й урочисто перепоховано прах Невідомого солдата. 8 травня 1967 року меморіальний архітектурний ансамбль був офіційно відкритий.
Генеральний секретар ЦК КПРС Леонід Ілліч Брежнєв запалив Вічний вогонь від смолоскипа, який йому передав Герой Радянського Союзу Олексій Маресьєв.
Леонід Ілліч був відкритим, життєрадісною людиною, простим для своїх людей, жорстким для ворогів. На відміну від всіх наступних лідерів країни, Брежнєв був високого зросту, ставний, гарний собою і користувався успіхом у жінок. Він любив полювання, швидкі красиві автомобілі та військову техніку, все життя був затятим курцем…
Чимало Леонід Ілліч зробив для армії і ВДВ зокрема.
Генсек Брежнєв і десантник номер один Маргелов дружили. Вони обидва були пристрасними мисливцями і часто полювали разом. Майже завжди на полювання для Брежнєва брали сухий пайок ВДВ. Дуже він йому подобався.
Саме завдяки цьому отримали самостійність сильно урізані при Хрущові повітряно-десантні війська.
Леонід Ілліч любив ВДВ, називав їх «Далекобійної артилерією ЦК КПРС», сприяв їх розвитку. В результаті радянські десантники отримали таку техніку, якої не було ні в одній з країн НАТО.
Леонід Ілліч Брежнєв був справжнім мужиком, хоробрим солдатом, мудрим політиком. І ніхто не змусить нас думати інакше.
