Викладач університету розповіла про біч сучасного суспільства: втомлених батьків і завищених очікуваннях

17

Викладач вузу і мама 2 дітей шкільного віку Євгенія Горіна написала на своїй сторінці у Facebook пост, який викликав бурхливе обговорення серед батьків. На думку Євгенії, часто сучасні мами і тата занадто покладаються на прогнози і очікування, беззастережно вірять фахівцям і налаштовані надто критично по відношенню до своїх дітей. Від цього страждають всі, у результаті й батьки, і діти відчувають лише розчарування та втому.
Втомлених батьків навколо мене стає все більше. Втомлених від школи, садочка, поліклінік, розвиваючих курсів, репетиторів, втомлених від самих дітей, що вже. Деякі з них останнім часом, говорячи зі мною на «дитячі» теми, часто матюкаються. Багато плачуть. Дехто скаржиться на нервовий тік, нові болячки, хвалить фахівців з онкоцентру.
Пара знайомих кинулися було до психологів, але невідома сила докатила їх до екстрасенсів, звідки, на мій погляд, пряма дорога в Задзеркаллі, і від мене привіт Чеширу. Так що з мизантропией не тільки у мене все окей. Але як? Як це виходить, що ми так швидко вчимося ненавидіти і від цього грунтовно втомлюватися?
Думаю, проблема в звичкою будувати глобальні прогнози, а ще більше — у звичці таким прогнозами вірити. І треба визнати, ці прогнози довгострокові, впевнені, негативні, авторитетні, з посиланням на ще більшого спеца.
«Не встав на ніжки в 8 місяців? Вас чекають проблеми з ходьбою. Постало вже в 6 місяців? Нате на все життя криві ноги»

Не говорить в 2 роки пропозиціями? Лікуєте, матуся, невролог — ваше все, ось рецепт на мішок таблеток, вперед по аптеках міста. Не вміє читати перед школою? Не розрізняє дзвінкі і глухі до 6 років? Не міркує, дивлячись на картинку Васнецова? Васнецова не знає?! Не в курсі в 5 років, що таке діагональ? Не майструє шпаківню на конкурс «Ми всі любимо пташок»? Так він у вас дебіл! Вас чекають проблеми з орфографією, читанням, математикою, геометрією, і на коні він у вас скакати не зможе, буде мучити кішок, насолоджуватися хрускотом тарганів, а за їх відсутністю клацати бульбашки на пакетиках від упаковки… Купуйте, матуся, мітлу.
Я знаю логопеда, який 6-річній дитині (якого, до речі, мама витягувала з ДЦП і домоглася суперуспіху) ставить діагноз: «Він у вас у школі буде вчитися погано, з листом будуть проблеми зі звуковим аналізом не впорається, вважати не зможе, у нього купа проблем, займайтеся дитиною!» Так він каже, ходить, їсть, одягається, читає собі сам! Ви його 3 роки тому не бачили, а прогнози на всю школу вперед малюєте…
«Дивіться, він у вас як погано вважає, все малює. А адже він хлопчик, йому математика потрібна»
Вчитель у школі 4-класснику і його мамі мені заявляла: «Він у вас ніколи не зможе вступити до вузу. Вам треба його готувати до якоїсь справи. В технікум який-то. Дивіться, він у вас як погано вважає — все малює. А адже він хлопчик, йому математика потрібна». Та хто тобі сказав, що хлопчикові потрібна математика? Пацан, малюй! Виростай художником, дизайнером, архітектором, модельєром. Матуся, частіше гуляйте далеко від школи.
Репетитор, з яким я знайома, розповідає про випускницю: «Повний нуль. Написала твір і переплутала Фета з Тютчева. Уявляєш? Афанасій Тютчев! Куди вона надійде? Ідіотка. Мамі сказала, щоб готувалися в ПТУ». Попросила твір, там: «А Тютчев був надзвичайно велелюбний, як мені здається, і не дуже розумний у відносинах з жінками». Поняття не маю, як там у Тютчева з жінками, але ясно бачу, що «А» у творі — союз.
Так, я теж грішна. Коли студент 2-го курсу при мені схиляє дієслово за відмінками, я нервую і подумки готую цвяхи для екзаменаційного гробу. Але я не йду з викликом і діагнозом до його мами. Слава богу.
Але лікар, репетитор, вчитель, вихователь йдуть. І божевільні матусі приймає тверде рішення: треба щось робити. І починає робитися те, що в результаті ненавидять і мами, і діти.
Преподаватель университета рассказала о биче современного общества: уставших родителях и завышенных ожиданиях воспитание
— Мультики скасовуємо, який Баггі? Який Шрек? Це шкідливо. Максимум про домовичка Кузю і у Новий рік про сніговика-поштовика.
— Ігри? Будь ласка: пазли по книжці про Мауглі, з сюжетами, щоб тренувати міркування по картинці; малювалки-обводилки, щоб тренувати руку для майбутньої каліграфії; сідай, я тобі почитаю, буде тобі 5 — будеш читати сам; ось англійський алфавіт — вчи; буде 6 — будеш говорити на 2 мовах.
— Пограти в компанії? Це запросто: репетитор по…, тренер з…, лікар… — компанія за розкладом, кожен день заняття з 3 до 5 та з 6 до 8…
І ось це все у когось більше, у когось менше.
І кожен раз, коли зустрічаємося, я чую:
— Ой, у нього проблеми з уважністю.
— Ой, його лає логопедша, він все ще не висловлює думки зв’язно.
— Ах, пише адже як курка лапою. Репетитор замучилася з ним.
— Вчителька знову лає за непосидючість, хоча ми займаємося щодня по 3-4 години, вчимося сидіти, уважно слухати, читати вголос.
— Все одно плутає голосні і приголосні, а 3 дні вже вчимо!
І всі поголовно цитують лікарів, репетиторів, вчителів, воспиталок… А крім того: дурень, ідіот, дурень, ледар, пофігіст, тупиця і дебіл — це мами після зустрічі з фахівцями говорять про своїх чад.
Ти мама, твоя задача — любити. Насварити завжди знайдеться кому
Я що хочу сказати. Забийте, маманьки, на прогнози. І не будуйте їх самі, особливо за аналогією. Слухайте прогноз погоди, а краще музику на «Яндексі», «Яндекс» робить чудові збірки, це вам не вчитель з російської.
Ось сьогодні дзвонила знайома і скаржилася, мовляв, класна лає дочку. Неуважна дівчинка росте. Розсіяна. Педагог в жаху, мама в паніці. Ось, каже, ми такими не були, а вони…
Так що за манія така порівнювати нас і їх? Ми не просто різні покоління, ми взагалі з різних країн, з протилежних світів.
Преподаватель университета рассказала о биче современного общества: уставших родителях и завышенных ожиданиях воспитание
Коли мами скаржаться мені, коли вони цитують злих спеців, коли вони раптом питають, що їм робити, я відповідаю одне. Ти мама, твоя задача — любити. Насварити завжди знайдеться кому. Лаяти твоїх дітей будуть скрізь: у поліклініці, у садку, у школі, у репетитора, у логопеда і на вулицях. Ти мама, твоє завдання — захищати. Укрити його від ярликів, які йому прилепят моментально і все там же. Ти мама, твоя робота — хвалити і не порівнювати. Хвалити за те, що важливо і ново для твоєї дитини, а не у порівнянні з чиїм-то і не на думку когось. Якщо ти порівнюєш своєї дитини з якимось іншим, ти мало відрізняєшся від вчительки, яка заявляє невдоволено: «Ваша дівчинка зовсім не вміє рівно писати, а ось подивіться, як пише Маша!» Вчителька, можливо, забула, але ти пам’ятаєш, мати, що в тебе дочка Катя? З тим же успіхом можна почати перейматись, що балалайка не цвіте навесні, хоча ромашки…
Рівень ненависті, як мені сьогодні здається, зашкалює. Рівень втоми — за видимими межами. Ми в оточенні тих, хто направив найкраще, що в нас є, проти нас. В чому головний сенс усіх прогнозів? Ви любите свою дитину? Переробіть його. Змініть його. Прогніть його. Він повинен стати зручним, передбачуваним, стандартним, мовчазним, готовим до виконання команд… Тоді він нам тут всім сподобається.
А ви його народжували, щоб він усім подобався? Я не закликаю вчити порушувати золоті правила і забивати на моралі. Я закликаю використовувати любов у відповідності зі здоровим глуздом.