У мене є молодший брат, різниця у віці відчутна, вчиться в універі. Ну як сказати, навчається – уникає. Втім, типова ситуація для юного студента, тільки съехавшего від батьків.
Так ось, вона йому далася взнаки – зараз носиться по пересдачам. На дняхвот поскаржився, що його викладач спалив, коли він списував з телефону. Ясна річ – до побачення, на перездачу.
І тут ось згадалося, як ми здавали іспити в середині нульових. Телефон, ясна річ, тоді ще не був чимось буденним, тим більше з виходом в Інтернет.
Що замовчувати, сам періодично пропускав деякі предмети, І перед іспитами доводилося викручуватися. Проходився по темах, які повинні були питати, шукав їх у підручниках, запам’ятовував, в якому порядку вони і де, акуратно підвертав сторінки, щоб відразу знайти. Або робив шпаргалки зі стислим описом того чи іншого питання і ховав їх у шкарпетках.
Ясна річ, що не завжди рятувало. Іноді не було можливості використовувати, іноді траплявся. У першому випадку зазвичай здавав на трійку, так як, завдяки заготівлі шпаргалок, в матеріалі все ж починав орієнтуватися, і була можливість для маневрування.
І ось завдяки таким махінаціям худо-бідно тему все знав. Та й умесить все чітко і по справі на маленькому клаптику паперу – ціле мистецтво.
А що зараз? Зараз так вже не роблять. Недбайливі студенти у всьому сподіваються на Інтернет. А адже погуглити можуть навіть школярі. Так і в чому тоді різниця? Адже можна докласти хоч трохи зусиль, щоб вивчити тему, хоча б побіжно, хоча б роблячи шпаргалки.
