Сталінський СРСР

19


Внесок Сталіна у розвиток нашої Батьківщини настільки величезний, що до цих пір не припиняються потоки брехні і бруду з боку ненависників російського народу і знищувачів Росії в його адресу і всього, що було створено при його правлінні. «Я знаю, що після моєї смерті на мою могилу нанесуть купу сміття, але вітер історії безжально розвіє її!» І. в. Сталін, 1943 р.
Обливання Сталіна брудом Хрущовим у свій час ознаменувало початок деградації еліти СРСР, шквал брехливих міфів у розбудову потрібен був для розвалу СРСР, зараз брехня на сталінський СРСР потрібна, щоб хоч якось відвернути увагу людей від повної розрухи. Особистості нині можновладців та їхніх холуїв настільки дрібні, мети життя їх настільки незначні, а шкоди країні від їх дій настільки величезний, що нічого іншого їм не залишається робити, окрім як гавкати, ніби моськам на мертвого лева. Правда, це все більше дає зворотний ефект. Нахабна брехня викривається і все більше дається об’єктивних оцінок тієї епохи. Колишні брехливі покидьки починають примазуватися до слави й поваги народу до Сталіна. Але це лірика, а тепер тільки факти.
Населення
а) Чисельність росіян (великоросів, малоросів і білорусів) за час правління Сталіна збільшилася за даними переписів в середньому на 1,3-1,5 млн. в рік.
1926 р. – 113,7 млн. (146,6 млн. – загальне населення СРСР)
1939 р. – 133 млн. (170,6 млн.)
1959 р. – 159,3 млн. (208,8 млн.)
Для порівняння: за час правління Єльцина чисельність росіян у Росії скоротилася на 6,8 млн. чол, за час правління Путіна – на 6,4 млн. чол.
б) В результаті зниження смертності в СРСР середня тривалість життя значно зросла порівняно з дореволюційним періодом, досягнувши середньоєвропейського рівня (70 років в 1971-72 порівняно з 32 в 1896-97).
в) Загальна смертність в Росії при Сталіні зменшилася майже в 3 рази (10,1 на 1 тис. жит. у 1950 році в порівнянні з 29,1 1913). У той же час скоротилася і народжуваність 1950 р. (26,9 на 1 тис. жит. в 1950 і 45,5 — 1913), що пов’язано з наслідками війни, із збільшенням числа осіб похилого віку, зростанням міського населення, залученням жінок в сферу виробництва. Однак природний приріст населення навіть трохи виріс і склав у 1950 році 16,8 чол. на 1000 жит. (16,4 – 1913 р.).
г) Якщо дитяча смертність становила в 1913 р. — 268,6 на 1000 новонароджених, то в 1950 — вже 81 на 1000, тобто скоротилася в 3,3 рази. Середнє число дітей, народжених однією жінкою, в 1950 році було 2,89, в 2006 р. – 1,38.
е) При Сталіні споживання алкоголю було більш ніж в 2 рази менше (максимум 1,9 л на д. н. чистого алкоголю на рік — 1952), ніж у царській Росії на 1914 р. — 4,7 л. і більш ніж в 10 разів менше, ніж зараз (20-25 л). Росія лідирує за масштабами дитячого алкоголізму.
Наркоманії при Сталіні не було, бо не існувало наркомафії. За 20 років кількість наркоманів збільшилася більш ніж у 10 разів, і зараз за даними Федеральної служби РФ з наркоконтролю, становить 5,1 млн. чол. Від вживання наркотиків щорічно гинуть від 70 до 100 тис. чоловік. Росія одна з лідерів за масштабами дитячої наркоманії.
ж) Проституція при Сталіні розглядалася як форма паразитичного існування, а її організовані форми були повністю знищені. А зараз Росія займає одне з перших місць за масштабами проституції, дитячої проституції, злочинів сексуального характеру, секс-работоргівлю.
з) Відразу після війни, в 1945 році, в усьому сталінському СРСР налічувалося 678 тисяч дітей-сиріт. В Росії сьогодні таких дітей 850 тисяч, з них 760 тисяч — соціальні сироти, тобто діти, кинуті батьками.
і) Якщо в 1956 році коефіцієнт диференціації доходів населення становив 3,28, а в 1986 році – 3,38, то далі, за даними Росстату, він збільшився з 13,8 (1998 р.) до 16,8 разів (2007 р.). Це означає, що офіційні доходи, без обліку тіньових і кримінальних, 10% найбагатших у 16,8 рази перевищують доходи найбідніших громадян. Багато експертів, враховуючи тіньову економіку, вважають, що реальні показники розриву – до 25-40 разів. Зараз частка населення з доходами нижче прожиткового мінімуму становить 15%. При Сталіні вдалося досягти рівня доходів вище мінімуму для всіх громадян.
к) За час правління Путіна кількість тільки офіційних олігархів-мільярдерів, з якими він нібито бореться і які наживаються за рахунок розграбування національних багатств Росії, зросло з 8 у 2000 р. до 53 у 2007 р. — майже в 7 разів! А їх загальний стан, за версією журналу «Forbs», зросла з 12,4 млрд.$ до 282 млрд$ — в 23 рази!
Як показують дослідження Інституту соціально-економічних проблем народонаселення РАН, на частку 15% населення Росії припадає близько 85% усіх заощаджень, 57% грошових доходів, 92% доходів від власності. За словами покійного керівника економічної секції РАН Дмитра Львова, в руках невеликої групи олігархів (приблизно 1500 чол., що складає 0,001% від усього населення Росії) зосереджене понад 50% національних багатств Росії, 85 відсотків населення, тобто, по суті, вся Росія, не мають ні копійки доходу від тих багатств, що дісталися від Бога – нафта, газ, ліс, золото та інші ресурси і повинні належати всьому народу за визначенням. А при Сталіні національні багатства належали народу і доходи від них використовувалися в інтересах усіх громадян. Якщо раніше люди платили за багато необхідні послуги копійки або просто нічого (держава брала на себе більшу частину витрат), то зараз вони змушені платити по повній програмі і за житлові послуги, і за послуги зв’язку, транспорту, культури, відпочинку, харчування, освіти і т. д. – за все! Незважаючи на те, що зараз ніби як конституційно закріплена безкоштовність охорони здоров’я, більше половини населення за нього фактично платять, і ці витрати приблизно дорівнюють бюджетним.
л) Населення Російської імперії на 79% було безграмотним (за даними перепису 1897 р.), тобто не вміло ні читати ні писати. При Сталіні безграмотність була ліквідована. Грамотність населення піднялася до 89,1% (1932).
Школи початкові (в дужках — учні): 1914 – 106 тис. (5,4 млн.); 1940 – 192 тис.
Середні школи (учні): 1914 — 4000; 1940 — 65000 (13 млн.)
Вузи і технікуми: 1914 — 400; 1940 — 4600
До Жовтневої революції 1917 в Росії на 159 млн. чоловік населення припадало 290 тис. фахівців. Загальна чисельність працівників, зайнятих переважно розумовою працею, в СРСР в 1973 досягла близько 33 млн. чоловік. За роки Радянської влади в 90 разів зросло число наукових працівників, в 1972 році їх налічувалося 1055,4 тис. осіб
Економіка
При Сталіні економіка управлялася розумними плановими методами, як єдиний організм, за рахунок чого вдалося реалізувати масштабні проекти і досягалася її висока ефективність і темпи зростання. Після війни, отримавши відмову Заходу в кредитах на відновлення СРСР, Сталін зумів відновити країну в строки, що ні одна європейська країна — учасниця війни не зуміла повторити навіть з американськими кредитами. Країна підготувалася і виграла війну, двічі відновлювалася після руйнівних воєн і стала другою світовою державою саме завдяки плановому методу ведення господарства.
Радянське планування успішно впроваджували у себе на підприємствах мільярдери багатьох країн. У 1991 р. в Москві, в Академії праці і соціальних відносин відбувся радянсько-американський симпозіум, на якому були і японці. Ось що сказав там японський мільярдер Хероси Теравама у відповідь на просторікування радянських економістів і соціологів про «японське диво»: «Ви не говорите про основне. Про вашій головній ролі у світі. У 1939 році ви, росіяни, були розумними, а ми, японці, дурнями. У 1949 році ви стали ще розумнішими, а ми були поки дурнями. А в 1955 році ми порозумнішали, а ви перетворилися в п’ятирічних дітей. Вся наша економічна система практично повністю скопійована з вашою, з тією лише різницею, що у нас капіталізм, приватні товаровиробники, і ми більше 15% зростання ніколи не досягали, а ви ж при суспільній власності на засоби виробництва досягали 30% і більше. У всіх наших фірмах висять ваші гасла сталінської пори».
Зараз система планування економіки на державному рівні повністю знищена і Росії в підсумку ледь животіє сировинної колонії Заходу. У Росії паралельно існує 2 економіки: безплановая (безмозка) і злочинна. За даними академії економічної безпеки МВС РФ на кінець 2005 року рівень криміналізації економіки в Росії є «критичним», а рівень тіньової економіки «зашкалює за 40% ВВП» (1991 р. — 11%). За даними на 09.2007 Центру антикорупційних досліджень Transparency Int (TI) індекс сприйняття стану корупції в Росії становить 2,3 бала, 143-е місце з 180. На тому ж рівні Гамбія, Індонезія і Того. За рейтингом криміналізації і корупції влади Росія на кінець 2005 року знаходиться нижче Кенії і Зімбабве і займає 25 місце в світі. У сучасній Росії обсяг ринку корупції перевищує 240 млрд. дол. Згідно з оцінками фонду ІНДЕМ, ця величина ще вище: тільки в діловій сфері Росії обсяг корупції зріс між 2001 і 2005 рр. приблизно з 33 до 316 млрд. дол. у рік (у 9,6 разу)
а) Національний дохід на душу населення СРСР склав ($, у цінах 1980 р.):
1913 р. – 350 (15% від рівня США)
1920 р. – 120 (5%)
1929 р. – 365 (13%)
1938 р. – 640 (24%)
1950 р. – 1100 (26%)
у 1987 – 3900 (57% від рівня США), тобто при Сталіні вдалося не тільки повністю відновити рівень добробуту громадян після 3-х руйнівних воєн і в кілька разів примножити його, але і, незважаючи на війни, в 2 рази обігнати американців у темпах зростання. І це в найважчих зовнішніх умовах і без всякої допомоги, тоді як, наприклад, до 1913 р. частка іноземного капіталу (французького, бельгійського, англійської та німецької) у вкладеннях в економіку Росії сягала 72%.
Для порівняння у 2007 році рівень ВВП на душу населення, розрахований за паритетом купівельної спроможності, Росії склав 28% від рівня США. Тобто порівняно з американцями ми за 20 років приблизно в 2 рази деградували – і це без всяких воєн!
Суспільна продуктивність праці в 1950 році збільшилася порівняно з 1913 р. у 3,2 рази.
б) Загальні обсяги виробництва промислової продукції на душу населення за 1913-1950 рр. в СРСР збільшилися в 4 рази. Частка світової промислової продукції СРСР:
1913 – 3,6%
1920 – 0,6%
1938 – 5,6%
1950 – 6,9%
1986 – 14,6%
У 2007 частка Росії у світовому ВВП – 3,2%. Зростання обсягів виробництва с/г продукції до 1938 році склав +45% порівняно з 1913 року і +100% у порівнянні з 1920 році.
в) Золотий запас.
16 липня 1914 року в коморах Держбанку Росії знаходилося приблизно 1240 т золота. Ще близько 110 тонн зберігалося за кордоном. Разом приблизно 1350 тонн. У 1914 — 1917 рр. перерахувала в банки Нью-Йорка, Лондона, Парижа, Японії близько 690 т золота спочатку в оплату поставок зброї, а потім і просто для того, щоб воно не дісталося більшовикам. На 1920 р. резерви склали вже 317 т. До кінця правління Сталіна в 1953 золотий запас зріс у 6,5 разів і досяг 2050 т.
Напередодні перебудови в 1985 р. золотий запас СРСР становив приблизно 2500 т., але до 1991 року зменшився в 10 разів! Запаси золота в державному резерві Росії на 01.12.2008 склали близько 445 т.
г) З 1933 р. безробіття в СРСР не існувало. За оцінками вибіркових обстежень Росстату загальна кількість безробітних становить на 01.2008 близько 4,6 млн. ( 2000 р. – 7,1 млн.). Однак чисельність офіційно зареєстрованих безробітних (інший показник) збільшилася до 1,6 млн. чол
д) Реальні доходи робітників до 1940 році збільшилися порівняно з 1913 р. в 2,7 разів, селян – в 2,4 рази.
е) У 1947 р. СРСР, першим після війни з держав нашої планети, скасував карткову систему. А з 1948 р. щорічно — до 1954 р. — знижував ціни на продукти харчування та товари широкого вжитку. Приміром, ось відношення рівнів цін станом на 1.01.51 р. до цін на 1.01.46 р.: хліб (39%), м’ясо (42%). Зараз інфляція, яку влаштовують власники державних корпорацій за рахунок зростання тарифів, б’є по гаманцю простих громадян.
ж) Житловий фонд в містах і селищах гір. типу склав в 1913 році 180 млн. м2, а за період з 1918-1956 рр .. було введено 953 млн. м2 загальної (корисної) площі жител. При СРСР житло надавалося державою безкоштовно, у вічне користування. Зараз обсяги надання безкоштовного житла знизилися майже в 10 разів. Молодій сім’ї потрібно або збирати десяток років на квартиру, за умови відкладання на неї всіх своїх доходів, або лізти в боргове ярмо і в підсумку розплачуватися ще довше. Ціни на житло ростуть (2006 року – на 50%), і воно стає все менш доступним для більшості населення (лише близько 12% росіян можуть дозволити собі придбати житло, близько 5% — скористатися іпотекою)
з) Число лікарів у 1950 р. зросла у порівнянні з 1940 р. в 1,5 рази.
Число наукових працівників у 1950 р. зросла у порівнянні з 1940 р. в 1,5 рази.
Кількість наукових установ у 1950 р. збільшилася на 40% порівняно з 1940 р.
Число студентів вузів у 1950 р. збільшилася на 50% у порівнянні з 1940 р.
і) Атомну бомбу США зробили в 1945 р. випробували її на жителів японських міст. Ми зробили атомну бомбу в 1949 р.; водневу бомбу США випробували в 1952 р., ми — у 1953 році. Таким чином було закладено необхідний потенціал для збереження ядерного паритету і відповідно безпеці Росії. Цей ядерний щит Росії, створений при СРСР, зараз активно знищується. Єльцин знищив 3807 компонентів стратегічних ядерних сил Росії (з 10271 в 1990р. до 6464 у 2000 р.), а Путін угробили ще 3380 СЯС Росії (в підсумку залишилося у нас третина від радянського озброєння (3084), і знищення продовжується), зокрема і в першу чергу самі потужні й невразливі ракети в світі – Сатану (їх знищено Путіним 105 і залишилося 75).
А нового нічого не створюється. Навіть «новітні» ракети Тополь-М і РС-24 – лише модифікації радянських ракет.
к) З 1946 р. в СРСР були також розгорнуті роботи:
1) з ППО
2) по ракетній техніці;
3) по автоматизації технологічних процесів;
4) по впровадженню новітньої обчислювальної техніки (у 1950 р. створена перша ЕОМ);
5) по космічних польотів (у 1957 р. ми запустили в космос перший у світі супутник Землі, в 1961 р. — першої людини);
6) по газифікації країни;
7) по побутовій техніці і т. д.
Армія і війна Напередодні нападу Німеччини на СРСР в 1941 р. Сталіна обирають головою Ради народних комісарів (Уряд СРСР) і наркомом оборони.
З початком війни Сталін стає Верховним головнокомандувачем РСЧА. Головними питаннями у цій темі є: підготовленість до війни і втрати в ній. На Заході були впевнені, що Німеччині вдасться розгромити СРСР за 2 місяці, але помилилися в оцінках дійсного могутності Союзу. Сталін і Перемога у війні невіддільні.
а) Співвідношення сил напередодні війни.
Бойовий і чисельний склад збройних сил Німеччини, її союзників та СРСР перед початком Великої Вітчизняної війни біля західних кордонів СРСР:
Особового складу (млн. чол.): Німеччина — 5,5; СРСР — 2,9 (1,9:1)
Знарядь і мінометів (тис. од.): Німеччина — 47,2; СРСР — 32,9 (1,4:1)
Танків (тис. од.): Німеччина — 4,3, СРСР — 14,2 (0,3:1)
Бойових літаків (тис. од.): Німеччина — 5,0; СРСР — 9,2 (0,5:1)
Сумарна (загальна) відношення сил і коштів Німеччини, її союзників та СРСР (1,2:1)
Таким чином можна сказати, що Сталін нібито не підготував країну до війни.
б) Втрати у ВВВ.
+ До початку війни в армії і на флоті та інших відомствах — 4901,8 тис. чол.
+ В ході війни покликане, мобілізовано — 29574,9 тис.
Загальна: 34476,7 тис.
Безповоротні втрати збройних сил СРСР
+ Вбито і померло від ран на етапах евакуації — 5226,8
+ Померло від ран у госпіталях — 1102,8
+ Померло від хвороб, загинули в результаті нещасних випадків, засуджено до розстрілу (небойові втрати) — 555,5
+ Пропало безвісти, потрапило в полон — 4559,0
Разом безповоротні втрати — 11444,1 (33,2% від загальної числ. військ)
— Повернувся з полону – 1836 (40% потрапили в полон)
— Покликано на звільненій території та направлено до війська з числа військовослужбовців, які раніше потрапили в оточення або зниклих без вести — 939,7
Разом безповоротні демографічні втрати – 8668,4 (25,1% від загальної числ. військ)
Всього за роки війни залучено в збройні сили Німеччини з урахуванням служили до 1 березня 1939 р. — 21107
Безповоротні людські втрати збройних сил Німеччини та армією її союзників на радянсько-німецькому фронті з 22.6.1941 р. по 9.5.1945 р. (тис. осіб)
+ Вбито, померло від ран і хвороб, пропало безвісти, небойові втрати — 4273,0
+ Потрапило в полон — 4376,3
Разом безповоротні втрати — 8649,3
(в т. ч. Німеччини — 7181,1 (34,0% від загального числ. військ Німеччини))
— Повернувся з полону — 3572,6 (82% потрапили в полон)
Разом безповоротні демографічні втрати — 5076,7
(в т. ч. Німеччини – 4270,7 (20,2% від загальної числ. військ))
Як видно, безповоротні втрати військ Німеччини та її союзників були теж величезні (8,6 млн. чол.), не кажучи вже про повну їх розгрому і капітуляції. Плюс треба врахувати 1,59 солдатів і офіцерів Вермахту, які капітулювали після 9 травня 1945 р. тільки перед Радянською Армією.
Співвідношення безповоротних втрат військ СРСР і Німеччини (з союзниками)
Безповоротні втрати: 1,32:1 Безповоротні демографічні втрати: 1,71:1
Різницю можна пояснити тим, що з фашистського полону повернувся в 2 рази менше військовополонених, ніж з нашого (40% проти 82%), що не дивно, враховуючи цілі гітлерівців поневолити і знищити росіян.
в) Про героїзм.
У ВВВ дезертирувала – 588,7 тис. (1,7% від загальної чисельності військ). Для порівняння в Першу світову дезертирувала 1865,0 тис. (12,1% від загальної чисельності військ) – в 7 разів більше!
У першу світову війну армія царської Росії втратила офіцерів (убитими, померлими від ран, отруєними газами, пораненими і контужеными, полоненими і зниклими без вести) понад 72 тис. (14,6 % чисельності офіцерського складу). У ВВВ всього в боях загинуло, померло від ран і хвороб, пропали без вісті та потрапили в полон 1023,1 тис. осіб (35 % загального числа офіцерів). Безповоротні демографічні втрати російської армії у війні 1914-1918 рр. становили 2,25 млн. (14,7% всього залучено в армію і флот за роки війни), тим не менш Росія не змогла довести війну до переможного кінця. У ВВВ ми перемогли, незважаючи на те, що безповоротні людські втрати були навіть більше, ніж у супротивника (25% проти 20,2%), що говорить про згуртованості і масовий героїзм радянського народу під керівництвом Сталіна.
г) Про нібито репресованому командному складі Червоної Армії з травня 1937 року по вересень 1939 року в кількості 40 тисяч осіб. Саме таку круглу цифру назвав вперше журнал «Огонек» (№26, 1986 р.), за ним вже «Московські новини» та ін. Звідки ж взялася ця цифра? А ось звідки.
Справа в тому, що 5 травня 1940 р. начальник Головного управління кадрів Наркомату оборони генерал-лейтенант Е. Щаденко представив Сталіну «Звіт про роботу управління» за 1939 р. У ньому говорилося, що за 1937-1939 рр. з лав РСЧА 36898 командирів було ЗВІЛЬНЕНО. З них у 1937 р. звільнено 18 658 осіб (13,1% облікової чисельності командно-начальницького і політичного складу), в 1938 р. звільнено 16 362 чол. (9,2%), в 1939 р. звільнено 1878 осіб (0,7%).
Мотиви були наступні: 1) за віком; 2) за станом здоров’я; 3) з дисциплінарних проступків; 4) за моральну нестійкість; 5) звільнено з політичних мотивів 19 106 (з них після поданих скарг та проведених перевірок 9247 відновлені в 1938-1939 рр.); 6) заарештовано, тобто репресовано, було 9579 осіб начскладу (з них 1457 відновлені в 1938-1939 рр..). Таким чином, число офіцерів, заарештованих у 1937-1939 рр. (без ВПС і флоту), становить 8122 чол. (3% від загальної чисельності ком.складу на 1939 р.). З них засуджено до розстрілу близько 70, розстріляно 17 — в основному найвищі, наприклад, двоє з п’яти маршалів (Тухачевський за організацію троцькістського військового змови, Єгоров за участь у шпигунстві, підготовці терактів і участі в к. р. організації), ще один маршал Блюхер був заарештований за участь в військово-фашистській змові, що призвів до необґрунтованих втрат та умисного провалу операції на оз.Хасан, але помер у в’язниці. Так само за аналогічні особливо небезпечні злочини були розстріляні 5 з 9 командармов 1 рангу (Бєлов, Якір, Уборевич, Федько, Фріновського) та інші представники «п’ятої колони».
«…Вермахт просто зрадив мене, я гину від рук власних генералів. Сталін зробив геніальний вчинок, влаштувавши чистку в Червоній Армії і позбувшись від прогнилої аристократії» (з інтерв’ю А. Гітлера журналісту К. Шпейделю в кінці квітня 1945 р.)
д) Про військовополонених. Ще один брехливий міф перестроечников-дерьмократов про те, що чи не всі радянські військові, звільнені з німецького полону, відправлялися в ГУЛАГ. Насправді вони проходили фільтраційні табори для перевірки звільнених з полону, що було тоді нагальною необхідністю. На 1 березня 1944 року через органи НКВС пройшли перевірку 312 594 колишніх військовослужбовців Червоної Армії, які побували в полоні або в оточенні. 75,1% колишніх полонених благополучно пройшли перевірку і були спрямовані хто в армію, хто в народне господарство, хто на лікування. Ще 0,6% померли, що не дивно, якщо врахувати умови життя в німецьких концтаборах, звідки їх звільнили. Піддалися ж репресій (арештовані або відправлені в штрафбати) всього 6,2%.
е) Про загородзагони. Нібито в заградзагони набивалися євреї, на місці розстрілювали всіх втекли з фронту і спеціально стріляли в спинах солдатам. Чи це Так?
З доповідної записки: З початку війни по 10-е жовтня 1941 р. Особливими відділами НКВС і загороджувальними загонами військ НКВС по охороні тилу затримано 657 364 військовослужбовців, які відстали від своїх частин і втекли з фронту.
З числа затриманих, Особливими відділами заарештовано 25 878 (4%), решта 632 486 осіб сформовані частини і знову направлені на фронт.
У числі заарештованих Особливими відділами:
шпигунів — 1505
диверсантів — 308
зрадників — 2621
боягузів і панікерів — 2643
дезертирів — 8772
розповсюджувачів провокаційних чуток — 3987
самострельщиков — 1671
інших — 4371
Всього — 25 878
За постановами Особливих відділів і за вироками Військових трибуналів розстріляно 10 201 осіб (1,6% затриманих), з них розстріляно перед строєм — 3321 людина.
ж) Про штрафбатах. За всю війну в штрафні батальйони і роти було скеровано 427 910 осіб. З іншого боку, через радянські Збройні сили за час війни пройшли 34 476,7 тис. осіб. Виходить, що частка військовослужбовців, які побували у штрафних ротах і батальйонах складає всього лише 1,24%. Таким чином, всупереч запевненням недобросовісних публіцистів, внесок штрафників у Перемогу виявляється відносно скромним. Середньомісячні втрати постійного і перемінного особового складу всіх штрафних частин за рік склали 14191 особи, або 52 % від середньомісячної їх чисельності (27326 чол.). Це в 3-6 разів більше, ніж середньомісячні загальні втрати особового складу в звичайних військах в тих же наступальних операціях 1944 р.
і) Тероризм. За офіційними даними МВС і прокуратури, кількість скоєних терактів у Росії 1994 — 18, 1999 — 20, 2000 — 135, 2001 — 327, 2002 — 360, 2003 — 561, 2004 — 265, 2005 — 257, 2006 — 112, 2007 — 41. Як видно, з початку «антитерористичної» операції в Чечні 1999 року, кількість терактів зросла в десятки разів. Створюється враження, що проблема тероризму була створена і роздута самої путінської владою для залякування і ущільнення навколо себе населення. Це доводить причетність ФСБ до вибухів житлових будинків у 1999 році в Москві, Волгодонську і спробі вибуху в Рязані та інших терактів.
Між тим у 1943 році Лаврентій Берія в кілька тижнів забезпечує повне роззброєння і виселення в Казахстан ВСІХ чеченців, інгушів та інших народів Кавказу, масово переходили на бік окупантів. Тероризм при Сталіні за проблему не вважали і успішно з ним боролися.