Східний край неба повільно наповнюється світлом. Сліпуче спалахнувши, краєчок сонячного диска розметав свої перші промені по навколишньої пустелі. Ранок прийшло в Луксор, як приходило сюди тисячі років, осяваючи і наповнюючи світлом застиглі громади пірамід, води Нілу, вузькі вулички стародавнього міста з його базарами, мінаретами, гомінкої багатоголосої натовпом. Ось воно підкралося до підніжжя двох гігантських, кам’яних, безликих статуй, зупинився на мить, немов питаючи дозволу на подальший шлях, і, обсипавши їх світанковим золотом, рушило далі…
Майже три з половиною тисячі років Колоси Мемнона мовчки сидять на своїх кам’яних постаментах, випереджаючи вхід в колись величний похоронний храм, побудований великим правителем Єгипту Аменхотепом III. Дві статуї – це він сам, що сидить на троні, обличчям, зверненим на схід, назустріч сонцю. Його смиренно руки складені на колінах, а біля ніг висічені фігури двох жінок. Одна з них — його дружина Ства, інша – його мати Мутемуйя. На бічних панелях збереглося зображення бога Нілу – Хапі.
Ми можемо лише будувати здогади щодо того, як доставлялися до місця будівництва на відстані 670 кілометрів величезні багатотонні блоки кварцитний пісковика, видобутого в каменоломнях неподалік від сучасного Каїра. За розрахунками фахівців, вага кожної статуї може досягати 700 тонн. Колоси Мемнона — щедра данину культу мертвих, що дало потужний поштовх розвитку староєгипетської культури. Зберегти спокій покійного фараона, втіленого божества, покинув земні межі і здобув вічне життя по ту сторону буття, в колишньому блиску і величі – така ідея скульптурної композиції.
1857 рік.
Колоси Мемнона спочатку призначалися для охорони входу в Поминальний храм Аменхотепа. За свідченнями сучасників, велич і розкіш храмового комплексу не мала собі рівних в стародавньому Єгипті. Площа храму становила 35 гектарів. Нащадки Аменхотепа III — Рамзес II і Рамзес III так і не змогли його перевершити
17 березня 1862. Колос Мемнона, Фіви
Біля храму склалася непроста доля. Від давньогрецького історика і географа Страбона, який став свідком руйнівного землетрусу в 27 році до нашої ери, до нас дійшли спогади про значному пошкодженні північної фігури. Вже в XIX столітті на відомій літографії 1840 року ми бачимо статуї, оточені водою. Щорічні повені в заплаві Нілу помітно пошкодили їх підстави. Але саме часткове руйнування одного з колосів додало їм містичну забарвлення. Можливо, перепади температури і випаровування вологи усередині розломів при легкому подиху вітру викликали дивні звуки, що нагадують легкий стогін або посвист.
17 березня 1862. Колос Мемнона, Фіви
Колоси Мемнона стали «співучими», що приваблювало до них тисячі мандрівників з усього світу, які прагнуть побачити і почути це диво. Але тут у справу втрутився римський імператор Септимій Север, в 199 році віддав наказ скріпити пошкоджені частини і таким чином догодити оракула. Так «спів» назавжди припинилося.
Сьогодні про колишню велич Поминального храму Аменхотепа III вже майже нічого не нагадує, крім двох напівзруйнованих статуй. І винна тут було не тільки час і часті повені. Вчені не виключають, що єгипетські царі більш пізнього періоду частенько використовували плити храму для будівництва інших споруд, вшановуючи вже свою пам’ять.
1900 рік
Колоси Мемнона, про яких, здається, вже відомо все, продовжує дивувати. Всесвітньо відомий німецький єгиптолог Райнер Штадельманн під час реставрації статуй виявив на головних уборах цариць і фараона поліхромні розписи, а так само дивом збереглася підводку розбитих очей.
Спогади про Єгипті. 1900-1910-е
І все-таки, чому статуї Аменхотепа III дали ім’я Мемнона? Адже так звали ефіопського царя, за переказами полеглого в Троянській війні від рук самого Ахілла. По всій видимості, плутанину внесли греки, прийняли Нембаатра (тронне ім’я Аменхотепа III) за Мемнона. У перекладі воно означає «правитель ранкової зорі».
До часу царювання Аменхотепа III відноситься період розквіту Єгипту. При ньому були встановлені дипломатичні відносини з Вавилоном, Сирією-Палестиною, могутнім царством Мітанні. Фараон одружився на дочці вавилонського царя, а двір єгипетського правителя потрясав своєю розкішшю. Крім Похоронного храму в його царювання було споруджено чимало чудових будівель, серед яких величний перестиль і колонада в Луксорському храмі.
Мумія Аменхотепа III була виявлена в 1898 році в одному зі схованок Долини царів.
Колоси Мемнона. Фіви, Єгипет. 1900-1920 рр.
Завдяки розкопкам останніх років, поступово став вимальовуватися втрачений вигляд храму. У першого пілона якраз і знаходилися статуї. Далі на захід простягався великий двір, другий пілон, а перед ним інша пара колосів. Храм тривав гігантської процессионной колонадою, алебастровими колосами у третього пілона і критим двором з величезними статуями царя в образі Осіріса.
У південній частині двору розташовувалися сфінкси — точна копія петербурзьких, а в північній — сфінкси в образі цариці Тейе. За двором перебував критий колонний зал. Між писаних і оббитих золотом колон у формі пучків папірусу стояли численні скульптури богині Сехмет, що охороняють спокій у святая святих, де знаходилися статуї божеств і, можливо, самого фараона.
Храм був спеціально побудований поруч з Нілом. Щоб підкреслити його велич, передбачалося затоплення двору під час повеней, і храм тоді, як би уподібнювався суші, створеної на початку всіх початків. Однак не все вдалося передбачити. Фундамент виявився ненадійним і колони, які стояли прямо на грунті, під власною вагою почали просідати і, врешті-решт обрушилися, чим прирекли весь храм на загибель.
В історії стародавнього Єгипту ще чимало білих плям. На думку відомого російського єгиптолога, завідувача сектором Стародавнього Сходу Державного Ермітажу доктора історичних наук А. О. Большакова, величезні території Єгипту досі не досліджено. У їх числі дельта Нілу, де культурний шар знаходиться глибоко під наносами річок. Слабо вивчені пам’ятки, що перебувають у світових музеях.
Стародавні єгиптяни, на відміну від греків чи китайців, свою історію не записували. Для них вона була всього лише зміною циклів – річних, царствених і т. д. До честі вчених, навчилися до початку двадцятого століття досить легко читати давньоєгипетські тексти, наші пізнання про те далекому часу значно розширилися. Однак до повного теоретичного осмислення мови і системи письма ще далеко.
Не залишається без уваги епоха царювання Аменхотепа III. Єгиптологи часто сперечаються про те, чи були так звані «сцени божественного народження» Хатшепсут і Аменхотепа III, зображені у палаці Дейр-ель-Бахрі і в Луксорі, пропагандистськими або релігійними документами. Американський дослідник Колін Кемпбелл у своїй книзі «Чудові народження царя Амон-Хотепа III та інші єгипетські дослідження» доводив, що причини для створення сцен народження були швидше релігійними, ніж політичними, і ставилися до заміщення культу бога Ра, культом бога Амона.
Цікавий і незвичайний погляд на історію стародавнього Єгипту двох наших відомих співвітчизників, математиків Р. В. Носівського і А. Т. Фоменко. За їх розрахунками, описувані події – не така вже й сива давнина. Усе це, нібито, відбувалося в епоху завоювань мамелюків у XIII – XIV століттях нашої ери, а сам Єгипет був всього лише околицею величезної імперії – Русі – Орди. Абсолютно парадоксальним виглядає твердження, що один з колосів Мемнона сидить на троні з зображенням православного хреста на тильній стороні. І найцікавіше, він дійсно там є. Нам лише залишається сподіватися: істина десь поруч.
Хто був головним архітектором при Аменхотепі III? Відомо нам ім’я творця Луксора? Історія розповідає про славне Аменхотепа на прізвисько Хеві, сина Хапу. Це був великий Майстер і зодчий, цілитель і жрець-присвячений. Пам’ять про нього жила серед єгиптян століттями. В епоху Пізнього Царства Аменхотепа продовжували почитати вже як бога. Скульптори зображували його людиною зрілих років, задумливо сидить в позі писаря — втілення самої мудрості. Його називали вісником богів і главою мудреців, які проникли в найпотаємнішу область пізнання.
«Мене долучили до книг, — каже Аменхотеп в тексті, написаному на одній з його статуй, — я дізнався формули Тота, я вправний у цих секрети, я подолав усі їх проблеми». В цьому немає ні краплі марнославства, бо нам відомі твори Майстра: храм в Луксорі, храм Хонсу в Карнаку, храм Мут, алея сфінксів між Луксором і Карнаком, а також поминальний храм Аменхотепа III на Західному березі, від якого збереглися лише колоси Мемнона.
Ці гігантські статуї Аменхотепа III справедливо считаютхся одним з чудес світу. Є припущення, що вони набагато старше, ніж яке-або споруду, що пов’язане з історичними фараонами. Легенди кажуть, що колоси Мемнона були присвячені Сонцю — схід, кульмінація в зеніті і захід сонця називалися у єгиптян Мемнон, Амон і Маамон.
Колоси були добре відомі в античний час. У греків вони асоціювалися з героєм Мемноном, царем Ефіопії, загиблим на троянській війні від руки Ахілла. Це ототожнення, можливо, пояснюється наступним фактом: права, північна статуя на світанку видавала протяжні мелодійні звуки, вітаючи свою матір — богиню зорі Еос. Грецькі музиканти здійснювали паломництво до Єгипту, щоб почути сім основних, чистих нот.
Колоси Мемнона – це унікальна культурна спадщина давнини, яким володіє Єгипет. Ці велетенські фігури, які простояли вже 3 з половиною тисячі років, продовжують захоплювати і сучасних туристів. На фото легко можна побачити, наскільки вони великі.
Тільки завдяки цим колосам і тим небагатьом кам’яних уламків, що залишилися від храму Аменхотепа, вчені можуть скласти уявлення про весь розмах будівництва при цьому правителя, а адже він був по-справжньому величезним. На превеликий жаль, храм не дожив до сьогодення, а статуї дісталися нащадкам у жахливому стані – води Нілу не пощадили їх, а сильний землетрус лише доповнило їх роботу. Однак деякі єгиптологи дотримуються думки, що колоси Мемнона не зруйнувала стихія, а цілком конкретна особистість – цар Персії Камбіз. Але як би те ні було, колоси дожили до наших днів, нехай і в такому вигляді. Вони являють собою точне підтвердження величі фараона Аменхотепа III і того найвищого рівня розвитку, на якому був Єгипет того часу.
Під час розливу п’єдестали частково були покриті водою, і тоді статуї здавалися сидять посеред озера.
Сьогодні в статуях складно дізнатися вигляд фараона Аменхотепа. У колосів стерлися і зруйнувалися особи, а самі вони всі в незліченних відколах і тріщинах. Але навіть такі – напівзруйновані, з множинними пошкодженнями колоси Мемнона продовжують приваблювати тисячі туристів. Це не дивно: Єгипет (і особливо Луксор) – це місце, де сконцентровано величезну кількість пам’яток старовини, притягають численних відвідувачів. Та величезна їх частина обов’язково приїжджає помилуватися колосами і зробити пам’ятне фото на фоні цих видатних архітектурних витворів Стародавнього світу.
